Найближчим часом Мінрегіон подасть на розгляд уряду законопроект, який слабкі сторони територій перетворить на сильні, забезпечивши їм державну підтримку фінансовими механізмами стимулювання регіональної економіки. Про це заявив на селекторній нараді у Києві віце-прем’єр-міністр України — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Володимир Гройсман.
За його словами, громада, район, область та держава мають стати партнерами в тому, щоб акумулювати національний дохід і справедливо розподіляти його. Йдеться про відрахування частини того чи іншого податку у місцевий бюджет. Найпродуктивнішими надходженнями для територіальної громади нині, на думку урядовця, є податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). «Утім, це твердження може стати і предметом дискусії», — зауважив він.
Під час селекторної наради представники Закарпаття зазначили, що велика проблема в Україні — міграція населення з села до міст. І поцікавилися: якщо люди працюють в містах, а адміністративні послуги отримують у сільському населеному пункті, куди саме в такому разі буде сплачуватися ПДФО?
«У такому разі громадянин сплачуватиме ПДФО за місцем проживання», — уточнив Володимир Гройсман.
Такий підхід сприятиме наповненню місцевих бюджетів та розвитку громад. За даними українсько-швейцарського проекту «Підтримка децентралізації в Україні-DESPRO», в Україні спостерігається прискорена депопуляція малих сіл та бюджетної інфраструктури на відстані понад 15 кілометрів від райцентру. Наприклад, із 2003-го по 2009 роки населення в сільрадах чисельністю менше 1500 жителів скоротилося більш як на 10%. У великих селах, селищах, містах районного значення таке падіння уповільнилося, а в багатьох навіть є певний приріст через переїзд молодих сімей за місцем роботи. Однак він не компенсує зменшення населення в селах, адже більшість активного населення їде до мегаполісів, а не до маленьких міст і селищ.
Експерти «DESPRO» вважають, що проблеми вимирання села рівнозначні ліквідації самобутності українського етносу. Якщо держава не реагуватиме на такі тенденції, Україну чекатиме доля багатьох латиноамериканських країн, де в сільській місцевості проживає лише 5% населення. Тоді як мегаполіси задихаються від напливу колишніх селян.
Водночас у країнах Європи, більшість з яких реорганізували адміністративно-територіальний устрій, внутрішньоміграційні процеси стабілізувалися і чисельність сільського населення сягає 25%. Там виробили певну модель діяльності людини, яка працює в місті (містечку), а проживає в сільській місцевості.
Моя мама, яка навчалася у Львівському медінституті, розповідала про подив її однокурсниць з Німеччини, яким не могли пояснити, чому в Україні дуже різниться рівень життя у місті та селі. Адже у них однаково добре жили що у місті, що у селі. На жаль, за кілька останніх десятиліть ця «дистанція» ще збільшилася.
За спрощення дозвільних процедур та передачу певних повноважень на рівень територіальних громад висловилися під час селекторної наради і представники Житомирщини. Ця область багата на природні ресурси, але, згідно з чинним законодавством, отримати дозвіл на видобування тих чи інших корисних копалин для неї практично нереально. Усе замкнуто на центральних органах влади. Наприклад, у Володарськ-Волинському районі Житомирщини найбільші поклади титанових руд, а в райцентрі немає ні газу, ні доріг. Проте у Києві наближені до минулої влади олігархи заробляють завдяки цим копалинам мільярди, нещадно вирізаючи при цьому тисячі гектарів лісу. Зароблені капітали спритні ділки концентрують навіть не у столиці, а за кордоном, у той час як місцеве населення перебуває на межі повного зубожіння та екологічної катастрофи.