Центральна влада віддає на місця значний обсяг повноважень в освітній і медичній галузях, архітектурному й будівельному контролі, соціальній сфері, правових питаннях тощо, передбачаючи на це відповідні фінанси. Та вочевидь ці процеси істотно гальмуються, оскільки бюджетні гроші подекуди використовують неефективно через нестачу в громадах спеціалістів, їхню низьку кваліфікацію, невміння складати і реалізовувати плани стратегічного розвитку, незнання засад інвестиційної політики.
Водночас численні вітчизняні виші щороку видають десятки тисяч дипломів про вищу освіту, які, на жаль, переважно не підкріплені ні сучасними знаннями, без яких важко адаптуватися в ринкових умовах, ні тим більше управлінськими навичками з орієнтацією на кардинальні зміни.
Залагодити цю проблему взяла на себе Рада Європи. Відповідно до чинного плану своїх дій для нашої країни, ухваленого у Страсбурзі на найвищому рівні, європейські експерти, за словами спеціального радника уряду України з питань децентралізації Даніеля Попеску, підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів для місцевого самоврядування визначено одним із пріоритетів на нинішній рік. Для цього європейські експерти допомагають вітчизняним фахівцям розробити відповідні закони про публічну службу, спільно з українськими викладачами працюють над удосконалення навчальних програм і тренінгів, фінансово підтримують видання нових підручників і посібників.
Змін зазнала і популярна програма РЄ «Академія лідерства». Днями в Пущі-Водиці під Києвом відбулася чергова її сесія, проте вже у формі тренінгу для тренерів. Європейці вирішили підготувати групу фахівців регіональних центрів підготовки, перепідготовки і перекваліфікації службовців місцевого самоврядування, які згодом навчатимуть науки вести за собою очільників та спеціалістів об’єднаних громад у своїх областях.
Визначальні посили такого навчання: лідерство розпочинається зі зміни підходів. Бо результатів нині можна досягти, лише об’єднавши довкола себе всі зацікавлені сторони — управлінців, бізнес, громадськість. Довіру слід поєднувати з контролем, а замість одноосібного керівництва створювати живильне підґрунтя для колективних дій.
Цікаво, що в Європі муніципальних службовців вчить не держава (як це ще досі відбувається в нас), а самі територіальні громади, щороку закладаючи гроші на постійне навчання своїх працівників у місцевих кошторисах (3—5%). Вони в цьому кревно зацікавлені. Як сказав колись в одному з інтерв’ю для «Урядового кур’єра» мер Берна: «Той, хто не хоче постійно вчитися, у нас... не працює».