Нинішнього липня відзначатимемо 150 років від дня народження митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. Він був не лише достойником Церкви, а й великим патріотом, для якого створення Української держави стало провідною ідеєю його життя.
«На чому опреться єдність Хати-Батьківщини? На національній єдності. Український народ є одним народом, одним організмом», — стверджував у своєму богословсько-соціальному трактаті «Як будувати рідну хату?» митрополит.
Знаємо, що він був меценатом українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар», заснував народну лічницю, яку згодом перетворили на шпиталь, а також деякі заклади культури й мистецтва, допомагав у різних царинах будівництва українського життя.
У його долю російська воєнщина двічі принесла поневолення й навіть велику трагедію. На початку Першої світової війни царські військові заарештували митрополита Андрея Шептицького й вивезли спочатку до Києва, а відтак і в Росію. У вересні 1939 року в Галичину прийшли більшовики. Тоді в селі Прилбичі на Львівщині, де, до речі, побачив уперше Божий світ і майбутній митрополит УГКЦ, червоні розстріляли його наймолодшого брата Лева разом з усією родиною та челяддю.
У Тернополі ще 2001 року постав пам’ятник Андрею Шептицькому. Одна з вулиць обласного центру носить його ім’я. Днями ж обласна рада оголосила 2015-й — Роком митрополита Андрея Шептицького й доручила облдержадміністрації розробити до березня план заходів з відзначення в краї ювілею цього церковного, політичного й громадського діяча і забезпечити їхнє фінансування.