До 2001 року Рівненщина теж потерпала від того, що сигнал українського телебачення не доходив до прикордонних із Білоруссю районів. «Тож на Рівненському Поліссі всерйоз стверджували, що їхній президент — Олександр Лукашенко, — каже представник Нацради з питань телебачення та радіомовлення в області Дмитро Тарасюк. — Утім, обласна державна адміністрація тоді акумулювала кошти з різних джерел для спорудження нових передавальних центрів у найвіддаленіших районах — місті Дубровиця та селищі міського типу Зарічне. Тож із 2001-го ситуація змінилася. Причому, я б сказав, із точністю до навпаки: тепер наше українське телебачення дивляться у прикордонних районах Білорусі — принаймні у Столінському та Пінському точно. Єдине, чого немає, — це цифрового телебачення в форматі Т2 у Зарічному».
Гарний приклад для інших прикордонних територій, чи не так? Утім, ситуація змінилася. Звести вежу сьогодні й 15 років тому — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. До того ж в умовах децентралізації це, вочевидь, стане головним болем об’єднаних територіальних громад.
До речі, програми НТКУ та Національної радіокомпанії доступні для 100 відсотків населення області, ТРК «Інтер» та «Студія «1+1» — для 80 відсотків. Та є проблема з проводовим радіо, мережа якого знищується. А це означає, що зруйновано і потрібну систему оповіщення у разі надзвичайних ситуацій.