"Скільки коштує матусин борщ?"

Ольга ПРОКОПЕНКО
14 серпня 2014

Навряд чи над цим питанням хтось достеменно задумувався. Мова йде зовсім не про фінансові затрати. Прання, догляд за дітьми, приготування їжі — це вважають суто жіночими обов’язками. Проте ніхто не переймався тим, що й ці обов’язки мають свою ціну. Позитивні зміни в суспільстві дали змогу привернути увагу самих жінок до цієї ситуації. 

Почасти кар’єрний ріст жінки завершується після появи первістка. Природно, що її світогляд змінюється, життя набуває іншого забарвлення. Постає питання подальшої занятості. Не секрет, що чимало роботодавців не вельми радіють змінам у житті своєї працівниці. Часом навіть створюють умови, аби та, народивши дитину, не поверталася на своє робоче місце. Тому й не дивно, що в такий спосіб зникає бажання продовжувати трудовий шлях. А якщо по-справжньому, то боротися за робоче місце. Зрештою, загострюється проблема, як поєднати материнство і роботу.

За таких обставин, підсумовують психологи, частина жінок здає позиції. У них знижується самооцінка. А це неправильно. Адже не поборовшись за своє, не спробувавши інших варіантів, не можна сказати, що саме так я вчиняю правильно. Проте для цього жінка ще має заручитися суспільною підтримкою. Чи легко її знайти? Виявляється, за бажання можна.

— У рамках проекту «Знову до роботи: реінтеграція матерів і батьків до професійного життя після відпустки для догляду за дитиною», — розповіла Наталя Кравченко, менеджер із регіональної співпраці проекту, — започатковано проведення тренінгів для цільових груп, зокрема батьків, працівників державних структур, які дотичні до повернення батьків на роботу після відпустки для догляду за дитиною. Цікавим вийшов результат експерименту. Приміром, коли працювали в Києві, група слухачів складалася з жінок, які перебували на обліку в центрах зайнятості. До тренінгу частина жінок твердо стояла на своєму: «На роботу після декрету ані ногою». Після занять їхня думка змінилася. Замість песимістичних настроїв про втрату роботи і неможливість її знайти з’явилися більш перспективні. Викладачі, а це в основному психологи, допомогли повірити в себе, у свої можливості.

Як вважає Наталя Кравченко, не менш важливим є завдання переконати роботодавця в тому, що працівники з малими дітьми — це надійно. Бо коли в сім’ї з’являється маля, збільшується відповідальність батьків за завтрашній день. Такий працівник є сумліннішим. Так, є недолік — лікарняні. Проте і вони не є такими страшними. До участі в проекті долучилися підприємці з Києва, Житомира, Вінниці, Луцька, Дніпропетровська. Як виявилося під час тренінгів, проблема що в малого, що в середнього бізнесу одна — брак молоді. Є над чим подумати. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua