Нащадки збіднілого козака, сини якого пасли навіть не власну, а чужу худобу, піднеслись у Російській імперії завдяки досконалості голосу й постави Олексія Розума й розпусності представниць царського роду Романових. Ще не заміжня донька Петра І цесарівна Єлизавета, запримітивши красивого голосистого українця в хорі імператорських півчих, замінила ним уже набридлого коханця Шубіна.
Так Олексій Розум спочатку опинився у ліжку царівни, а після її сходження на престол став одним із найвпливовіших сановників і графом Розумовським, рід якого нібито веде початок від «польсько-литовських шляхтичів Гедиміновичів». Найпарадоксальніше, що вінценосна Єлизавета Петрівна уславилася пристрастю до вина й пива і… богомільністю. Саме це спонукало її врешті-решт таємно повінчатися з коханцем-українцем, щоб не «жити у блуді».
За спогадами сучасників, Олексій Розумовський не ліз у державні справи і, за альковні заслуги ставши одним з найбагатших вельмож, щедро підгодовував потрібних йому царедворців, нібито програючи їм у карти. Саме завдяки цьому він ні з ким не конфліктував і заможно прожив усе життя.
1744 року Олексій Розумовський організував поїздку Єлизавети Петрівни в Україну. Їй так сподобався наш край, що вона вирішила облаштувати в Києві свою літню резиденцію. Завдяки цьому в місті з’явилися знамениті Маріїнський палац і Андріївська церква. У церкві немає дзвіниці й дзвонів, адже це родинний храм царської сім’ї.
Олексій Розумовський потурбувався про численних родичів і особливо молодшого на 19 років брата Кирила. 18-річного юнака призначили президентом Російської академії наук, а невдовзі за повелінням імператриці Єлизавети — гетьманом України.
Історики досі розповідають про нібито видатні здібності Кирила Розумовського до наук, завдяки чому він успішно керував академіками, серед яких був Михайло Ломоносов, і титанічну працю останнього гетьмана для розбудови української державності. Він справді чимало зробив для зміцнення влади козацької старшини, нещадно визискуючи хліборобів-гречкосіїв, чию худобу з братом мав за щастя пасти у голодному дитинстві.
Дійшло до того, що Єлизаветі довелося скасувати запроваджені задля збільшення надходжень до гетьманської скарбниці внутрішні митні збори в Україні. Навіть фактичне запровадження не баченої на українських землях горілчаної монополії та передачу прав на винокуріння тільки власникам лісів Кирило Розумовський видавав за вияв батьківської турботи про благо народу.
Мало хто згадує, що після смерті Єлизавети останній гетьман Малоросії взяв активну участь у перевороті, що привів до влади «розпинательку» України Катерину ІІ. Ізмайловський полк відмовився підтримати заколот, і лише поспішний приїзд у казарми його номінального командира Кирила Розумовського змусив солдатів і офіцерів зрадити присязі.
Граф розраховував на вдячність нової імператриці й навіть подав їй петицію про відновлення давніх прав Малоросії, в якій, крім дарування додаткових вольностей новоспеченим українцям-дворянам, ішлося про заборону селянам самовільно переходити від поміщика до поміщика і невписання в козаки мужиків. Однак невдячна Катерина ІІ ліквідувала гетьманство, призначивши Кирилові Розумовському щорічну пенсію — 60 тисяч рублів.