На перший погляд, село Шевченкове Глухівського району нічим особливим не вирізняється з-поміж інших населених пунктів Сумщини. Але вже сама назва багато про що свідчить: так, саме тут пролягала остання дорога великого Кобзаря, коли весною 1861 року його тіло везли до місця вічного спочинку в Україні — Чернечої гори.
Селяни намагаються організовувати своє життя таким чином, аби їхній населений пункт невпинно розвивався, ставав комфортнішим для кожного мешканця.
Один із переконливих прикладів — участь місцевої громади в реорганізації вуличного освітлення в рамках проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Саме завдяки такій ініціативі Шевченкове одержало сучасну систему освітлення і зараз не знає, що таке перебої з електропостачанням. Тут завжди є світло на вулицях, в житлових будинках, у громадських місцях.
Спочатку була темрява…
Як пригадує координатор проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» в Сумській області Анатолій Молошний, позаторік у селі виникла майже патова ситуація. Але якщо в шаховій грі з неї ще якось можна вийти, то в повсякденні — аж ніяк.
Йшлося про систему вуличного освітлення, облаштовану ще за радянських часів і яка поступово стала непридатною. Тож і задумалися: братися за її відновлення і десь віднаходити значні кошти, чи, може, пошукати щось прийнятніше і сучасніше?
Зупинилися на другому. Не тільки через брак грошей, яких треба було стільки, що вистачило б прокласти нову лінію електричних передач, а через надзвичайно вигідну пропозицію проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду».
Суть пропозиції — замість древніх стовпів із дротами та вічно незадоволеними електриками з «кігтями» на плечі встановити сучасну інноваційну систему вуличного освітлення з використанням сонячних батарей.
Небесне світило щедро дарує своє проміння поліській глибинці і, за підрахунками фахівців, його цілком вистачатиме для того, щоб населений пункт у темну пору доби завжди мав світло вже не від лампочок Ілліча, а від сонця.
На перевагах новації увагу не варто акцентувати, бо вони настільки очевидні, що не викликають запитань. Чого тільки варте постійне обслуговування електричної мережі! А сонце хоч і може вередувати, все ж не відмовитися від «обслуговування» селян.
Тому під час однієї зі сходок понад 100 мешканців проголосували за створення громадської організації «Шевченкове-2015», що й поклало початок відповідній роботі.
А саме — розробили та затвердили перспективний план розвитку території села, який став першоосновою мікропроектної пропозиції «Інноваційні енергоефективні заходи з вуличного освітлення в с. Шевченкове. Реконструкція мережі з використанням ВДЕ (енергія сонця)».
…а потім — кошти і світло
Для повноцінного освітлення населеного пункту, а саме трьох вулиць з житловими будинками, школи, автобусних зупинок, амбулаторії загальної практики сімейної медицини, молокоприймальних пунктів тощо, закупили 14 інноваційних установок, на що залучили майже 420 тисяч гривень. Із них 311,1 тисячі — безпосередньо від Проекту, 86,6 тисячі — з бюджету Шевченківської сільської ради, решта — майже 21 тисяча — власні кошти членів громади.
На цьому організаційні клопоти і закінчилися. Невдовзі спеціалісти встановили обладнання, яке надзвичайно просте в експлуатації і не потребує якогось контролю чи втручання.
Як наголошує т.в.о. старости села Шевченкове Олена Щебедько, ініціатива селян мала продовження. Невдовзі населений пункт увійшов до складу першої на Сумщині Березівської ОТГ, тож за прикладом шевченківців на території семи населених пунктів громади встановили ще 45 аналогічних світильників, які зняли з порядку денного питання освітлення.
Украй важливо, що строк дії фотоелектричних модулів становить від 20 до 50 років, тому в близькій перспективі освітлення не спричинятиме якихось турбот. А ось заощаджені кошти уже використовують для реалізації інших ініціатив селян.
Таки правду кажуть, що громада — великий чоловік. Тим паче зараз, коли розпочалися децентралізаційні процеси. У Березівській ОТГ на Сумщині в цьому переконалися на власному досвіді.