Завтра виповнилося б 65 років письменникові, заслуженому журналістові України, ініціаторові створення у Криму українськомовної газети «Кримська світлиця» Олександрові Кулику, який тривалий час працював власкором «УК» у АР Крим. На жаль, цей майстер слова пішов від нас 2010 року. Тоді матеріалом Олександра Кулика «Чи стане Крим перлиною України», вміщеному в номері від 21 вересня, колектив редакції попрощався з колегою. Однак його творча спадщина жива, а завдяки брату, також журналістові і письменникові Валерієві Кулику, торує дорогу до читача.
Нещодавно у Національній спілці письменників України він презентував книжку «Сповідь на межі століть» — це вже другий том літературної спадщини Олександра Кулика. До неї увійшов доробок останніх років — оповідання, новели, повісті.
— Це надзвичайно талановитий письменник, — сказав на презентації директор Інституту літератури НАН України академік Микола Жулинський. — Не повністю реалізований, бо доля так склалася. Але це література, писана надзвичайно просто, з мінімальною метафорикою, саме з прицілом на звичайного читача, людину, яка б могла проникнути в суть мислення і почування самого письменника. Радію, що його спадщина живе, вона, впевнений, знайде читача.
Олександр Кулик народився на Херсонщині, але доля його закинула в Крим. Великою мірою тому, що жив у російськомовному середовищі, він частину творів написав російською. Це було нелегко для українськомовного письменника, але так він намагався достукатися своїм доробком до сердець кримчан. Як зауважують колеги, писати російською мовою йому було нелегко. Це видно з того, що в творах багато українізмів.
— Олександр Кулик до мене прийшов через «Кримську світлицю», — зауважив херсонський письменник Василь Загороднюк. — Я із задоволенням її читав. Видання цікаве, публіцистично загострене, та з часом відчувалося, що на газету тиснуть. І ось другий том його творів. Оповідання реалістичні, дуже правдиві, добре виписані, мова добірна. На моє глибоке переконання, книжку читач прийме, бо вона написана правдиво і художньо переконливо. І це буде гідне пошанування його творчості.
— Серце його належало Україні й Херсонщині. Він часто говорив: я в Криму живу, а за Перекопом — моя душа, моє серце. Він глибоко вболівав за долю Криму, — поділився спогадами про рідну людину Валерій Кулик.
Херсонщина вшановує пам’ять Олександра Кулика започаткованим на його честь літературним конкурсом «Зачарування словом». Цього року шкільна молодь візьме в ньому участь учетверте.