У Луганську відкрилася пересувна виставка, яка розказує про життя дітей у роки Другої світової війни. Для неї відібрали 29 найбільш зворушливих оповідань із тих, котрі зібрали не професійні історики, а юні аматори. «Ми хотіли показати якомога ширше, що таке війна», — каже про виставку її головний організатор та ідейний натхненник, історик Катерина Симанова.
Завдяки цій роботі 190 школярів і студентів, учнів ліцеїв та професійно-технічних училищ краю мали змогу поспілкуватися з людьми, які пережили війну. Діти записували їхні спогади й намагалися зрозуміти, як це тяжко, важко й гірко — виживати посеред вселенської біди. «Діти в усі часи грають у війну: колись на вулицях, тепер — за комп’ютерами. Але зрозуміти, що таке війна насправді, дуже важко. Реальна історія реальної людини по-справжньому зворушує серце. Особливо історія того, хто живе поряд», — розмірковує викладач кафедри архівознавства Східноукраїнського університету Катерина Симанова.
П’ятий рік поспіль вона веде дослідження в рамках теми «Примусова праця на території окупованої Луганської області», задля цього рік пропрацювала в меморіальному комплексі «Бухенвальд», але не перестає дивуватися тому, наскільки дитячі спогади відрізняються від спогадів дорослих. Її враження дуже зрозумілі шестикласникові Іллі Долженку, котрий вислухав спогади рідного дідуся Ростислава Йосиповича Муравця і... сам написав вірші. Так вразило почуте.
Виставка, яку підготовлено місцевим фондом «Світло серця» за підтримки міжнародного фонду «За взаєморозуміння і толерантність», в обласному краєзнавчому музеї триватиме до кінця тижня. Потім її покажуть ще в десяти містах краю.