ДУХОВНІСТЬ
Луцька міська рада прибрала з мапи останні назви вулиць, пов’язані із тоталітарним минулим
Зміна назв 27 вулиць відбулася у рамках повернення їм історичних та пов’язаних із знаними земляками назв. Натомість ліквідовані найменування, що й досі нагадували про невдалу спробу будівництва «світлого комуністичного майбутнього».
Для багатьох людей у поліському регіоні прихід «других совєтів» ще й нині пам’ятний масовою депортацією найбільш працелюбних односельчан «на білі ведмеді», розстрілом 23 червня 1941 року без вироку суду тисяч політичних противників у Луцькій тюрмі. Не забулося і десятирічне збройне протистояння тоталітарному режимові після закінчення Другої світової війни УПА, яку підтримувало місцеве населення. Не дивно, що анахронізмом в обласному центрі стали назви вулиць, названі на честь діячів комуністичного руху — Бабушкіна, Кірова, Котовського, Орджонікідзе, Свердлова, Тухачевського, Фрунзе, Щорса тощо. Які, зрозуміло, ніколи нічого спільного із прадавнім волинським містом не мали. Під «роздачу» депутатів потрапили і «буревісник революції» Максим Горький, який своїм моральним авторитетом фактично благословив будівництво Біломорканалу силами політв’язнів, Куйбишев — один із найближчих радників Йосипа Сталіна, російський письменник Радіщев, про перебування якого, як і про візити в Луцьк Лазо, Щорса, Тюленіна, Громової, Кошового і, тим паче, Олександра Невського, в багатій історії звісток не збереглося. У небуття пішли і «поетичні» «Колгоспна», «Пролетарська», «Радгоспна».
На зміну їм прийшли назви вулиць, що колись уже залишили свої сліди в топоніміці міста, — «Шпитальна», «П’ятницька гірка», «Християнська», «Садова», «Балківська». У нових назвах увіковічені й імена славних просвітителів України — «Князів Острозьких», українських полководців — «Князів Ружинських», які жили на Волині, козацького полковника Григорія Гуляницького. Про боротьбу українського народу за своє краще майбутнє тепер нагадуватиме «Холодноярська», «Олексія Шума», «Митрополита Андрея Шептицького», «Георгія Гонгадзе».