Це місце на околиці села Великий Бобрик знають не тільки в навколишніх селах, а й далеко за межами району та області. В чудодійній силі образівської води впевнилися і продовжують упевнюватися нові й нові покоління слобожан та гостей краю.
Піші, на велосипедах і мотоциклах, автомашинах і автобусах добираються люди до криниці. Одні з глибокою вірою, інші — з цікавості. Тут не можна не відчути особливої єдності душі з навколишнім світом. Вочевидь, сама природа розпорядилася, аби на дні глибокої балки з давніх-давен почало бити джерело, яке й нині кличе до себе мирян.
Відомості про криницю сягають XVIII століття. За переказами, тоді цими землями володіла місцева поміщиця Єлизавета Рахманова. Вона мала єдиного сина Григорія, який у п’ятирічному віці тяжко захворів. Знаючі люди порадили напувати й купати дитину у воді з лісового джерела, а також молитися Миколаєві Угоднику Чудотворцю. Протягом трьох років поміщиця боролася з хворобою сина. Чи то від чудодійної води, чи то молитов, а можливо, й просто перерісши хворобу, але Григорій вилікувався. Згодом він став військовим, за участь у розгромі армії Наполеона одержав найвищий ранг — таємного радника царя, у відставку вийшов у чині генерала і часто навідувався до джерела.
Вдячна мати на цьому місці облаштувала криту криницю, а на в’їзді до лісового масиву — православну капличку, з’єднавши їх обсадженою липами восьмиметровою алеєю.
Ще переповідають, що тоді у воді знайшли срібну ікону Миколая Угодника Чудотворця, яку поміщиця звеліла забрати до Великобобрицького храму. Але невдовзі ікона знову дивним чином опинилася біля криниці. Відтак і назвали цю місцину величним словом Образ.
Цей випадок поклав початок масовим хресним ходам з Великого Бобрика до урочища Образ, а потім далі, до Ряснянського Свято-Дмитрівського монастиря.
Минали роки, змінювалися й народні цінності. Тяжко переживав Образ часи атеїстичної пропаганди: за радянської влади про нього забули, а під час Великої Вітчизняної війни повністю зруйнували. Більш ніж шість десятиліть джерело берегло в чагарях свою цілющу силу й чекало на небайдужих людей.
Вісім років тому розпочалося відновлення цієї історичної православної пам’ятки. З ініціативи та силами лісівників Великобобрицього лісництва святиня отримала своє друге життя.
Коли під’їжджаєш до узлісся, ще здалеку привертає увагу дерев’яна споруда з написом «Урочище Образ» та дерев’яний хрест з іконою Миколая Угодника Чудотворця. Сама криничка — на дні глибокої балки в лісовому масиві. Тож лісівники потурбувалися, щоб дістатися до неї можна було і пішохідним, і під’їзним шляхами. Ліворуч до води ведуть круті дерев’яні східці, вирубані в міцному лісовому схилі, оснащені лавками для відпочинку, а праворуч — звивиста лісова дорога.
Нижче погляду відкривається чашоподібна галявина — штучно вирівняний безлісий майданчик, огороджений плетеним тином, де, власне, і розташована цілюща криничка. Рівень води в ній на 0,5 метра нижчий від поверхні землі. На криничному оголовку — металеве відро, кухлі, корчики, кружки... На хрестах і стовпах, що утримують дах навісу, — ікони, обрамлені вишитими українськими рушниками.
Вода має м’який приємний смак, і навіть спекотного літнього дня температура не піднімається вище за 10 градусів. Здається, її можна пити й пити, відчуваючи при цьому особливу невидиму силу, що наповнює душу.
Нині цілюща вода образівської криниці продовжує творити дива, допомагаючи людям бороти недуги. Як і в давнину, урочище Образ стало відомим за межами Сумської області. Рішенням Сумської обласної ради від 18 листопада 2011 року йому надано статус ландшафтного заказника місцевого значення.
Олександр ВЕРТІЛЬ, «Урядовий кур’єр» Вікторія ПОСТОВА для «Урядового кур’єра»