На 67-му кінофестивалі, який відкрився сьогодні, працюватиме національний павільйон.
А своєрідним паролем нинішньої присутності України на цьому міжнародному кінофорумі є слова «вперше» і «перший» у різних варіаціях.
Адже перший повнометражний фільм Мирослава Слабошпицького «Плем’я» про перше кохання глухонімого одинадцятикласника-інтернатівця Сергія — одна із семи перших та других повнометражок молодих режисерів, які змагатимуться за Гран-прі паралельної секції Каннського кінофестивалю «Тиждень кінокритики», а також за «Золоту камеру» — приз конкурсу, який існує вже 53 роки, а Україна стане його учасницею вперше. Ми вже інформували читачів, що у «Племені» Мирослава Слабошпицького грають глухонімі непрофесійні актори. Їхні персонажі спілкуються у стрічці мовою жестів, яка не озвучується й не перекладається субтитрами, глядачі не почують у ній жодного слова. Та головне, щоб їм полюбилося це «німе кіно ХХІ століття» і воно прозвучало у підсумках кінофестивалю, де про нього почули б як про фільм-переможець.
У ранзі спеціальної події в офіційній програмі фестивалю в Каннах постане «Майдан»: новий повнометражний документальний фільм Сергія Лозниці — відомого українського режисера документального та ігрового кіно, який живе в Німеччині. У Каннах Сергій не новачок: 2010 року його «Щастя моє» стало першим українським художнім фільмом, який узяв участь у головному конкурсі цього фестивалю. А 2012-го його ігрова стрічка «В тумані» номінувалася в основній конкурсній програмі Канн, а нагороду отримала від Міжнародної асоціації кінопреси FIPRESCI.
Двогодинна стрічка Сергія Лозниці «Майдан» народилася несподівано й без фінансування: режисер приїхав до Києва з приводу майбутнього фільму про трагедію Бабиного Яру, але перервав роботу над цим проектом, поринувши в події Євромайдану. Їх знімав його оператор однією камерою, із залученням лише звукорежисера, Сергій встиг змонтувати фільм і відправити його в Канни.
У секції Short Film Corner Україну презентуватимуть три короткометражки: «Прості речі» Олександра Ратія, «Інь, і що з ним робити» Мирослави Хорошун, «Абонент» Оксани й Марини Артеменко. А також два фільми, зроблені у копродукції. Україна — Швейцарія представили стрічку «Балажер. Коригування дійсності» — дипломну роботу випускниці Цюрихської академії громадянки України Лесі Кордонець. США — Україна пропонують стрічку «Кохання змінює» колишньої киянки, а нині вже американки Джейн Капрісс.
У секції «Класика Каннського кінофестивалю» покажуть реставровану стрічку Сергія Параджанова «Колір граната».
Як зазначив Андрій Халпахчі, гендиректор МКФ «Молодість», який спільно з Державним агентством з питань кіно та Всеукраїнським благодійним фондом Ігоря Яновського «Ініціатива заради майбутнього» є співорганізатором Українського національного павільйону на Каннському кінофестивалі, «цього року для нас кінофестиваль особливий вперше таким яскравим акцентом присутності на ньому українського кіно».
В Українському національному павільйоні, де вперше в практиці Каннського кіноринку сума оренди українцям цього року зменшена удвічі, презентуватимуть наших учасників програми Short Film Corner; МКФ «Молодість», Одеський міжнародний кінофестиваль і Всеукраїнський благодійний фонд «Ініціатива заради майбутнього»; дитячі фільми і проекти та дитячий міжнародний конкурс фестивалю «Молодість»; проекти майданівської тематики: альманах «Вавилон’13», студентський альманах «Чорна книга Майдану» та програму «Громадського телебачення».
Український національний павільйон, як наголосив Андрій Халпахчі, важливий для старту молодих вітчизняних кінематографістів, адже їхні фільми мають змогу подивитися тут дуже багато професіоналів з різних країн. Водночас цей павільйон — майданчик не просто для промоції українського кіно, а і для створення позитивного іміджу України, її культурної політики і кінематографа.