Біографія народного артиста України Івана Гамкала, одного із найзнаніших сучасних українських оперних диригентів, сповнена багатьма яскравими творчими подіями. Ось уже сорок років Іван Дмитрович — безпосередній і активний учасник українського мистецького життя. І не тільки як музичний діяч, а й людина, котра високим інтелектуальним потенціалом сприяє розбудові й формуванню сучасного контексту духовного життя нації. 

У ньому поєдналися прекрасний оперно-симфонічний диригент і музичний теоретик, публіцист і мистецтвознавець, дослідник-біограф і педагог, врешті людина, щедра на творчі ідеї й проекти, про що засвідчує низка реалізованих ним на сцені Національної філармонії задумів щодо повернення із забуття оперних творів і симфонічної музики українських композиторів ХVІІ—ХІХ ст., першопрочитань опер сучасних композиторів у концертному виконанні.

Імпульс до пошуків  і відкриттів

Творча запальність, що є рисою характеру Івана Гамкала, безліч разів ставала імпульсом до пошуків і відкриттів не тільки його самого, а й інших людей. Наведу лише один малознаний факт із біографії маестро, хоч він і не стосується головної справи його життя — музики, але промовисто репрезентує обширність його інтелектуального світогляду. Адже саме Іван Гамкало, як згадував колишній головний редактор видавництва «Українська енциклопедія» Анатолій Кудрицький, надихнув на створення унікального енциклопедичного довідника «Митці України», для якого написав сотні статей, через його руки як рецензента пройшли фактично всі матеріали про композиторів, виконавців, оперних режисерів, музичних теоретиків, критиків.

Вихованець львівської диригентської школи, учень Миколи Колесси, а з теоретичних дисциплін — Станіслава Людкевича, Романа Сімовича й Анатолія Кос-Анатольського, Іван Гамкало отримав міцне підгрунтя для творчої роботи. Він опановував не тільки професійні навички техніки диригування, а й виховувався на високих зразках жертовного служіння мистецтву. Його вчителі мали високу європейську освіту, були загартовані в боротьбі за національні ідеали, тому попри найскладніші часи радянської дійсності зуміли запалити вогнем любові й шани до національної культури і своїх вихованців. Це стало альфою та омегою творчості Івана Гамкала як керівника музичної частини Дрогобицького музично-драматичного театру, головного диригента симфонічного оркестру Донецької філармонії, диригента Національної опери України імені Тараса Шевченка, де працює з 1970 року.

Він ще й педагог

У творчому набутку Івана Гамкала переважають твори українських композиторів на українську тематику, хоч він і є диригентом-постановником найскладніших творів світового оперного репертуару: «Гугенотів» Дж. Мейєрбера, «Моцарта і Сальєрі» М. Римського-Корсакова, «Мазепи» П.Чайковського, «Бориса Годунова»  М.Мусоргського, «Травіати»  Дж. Верді. Однак магістральним напрямом, домінантою творчої діяльності маестро стала саме українська опера, на жаль, не завжди належно оцінена, не всюди належно пошанована. Як класична, так і сучасних авторів. В інтерпретації Івана Гамкала на київській сцені йшли опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка і «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, призабута з шістдесятих років ХХ ст. «Наймичка»  М. Вериківського і майже не знане в Києві «Купало» А. Вахнянина. Він ініціював реконструкцію й постановку незакінченої опери  М. Леонтовича «На русалчин великдень». Віднайшов ноти і повернув із забуття, нехай і в концертному виконанні, неймовірно цікаву оперу Д. Бортнянського «Сокіл». До особливих творчих здобутків Івана Гамкала та всієї музичної культури кінця ХХ століття треба зарахувати й оперу Антона Рудницького «Анна Ярославна, королева Франції». Вперше на київській сцені зазвучала опера українського композитора з діаспори, привернувши увагу до незаслужено відкинутого з ідеологічних міркувань пласту нашої культури, в якому є великий, але ще не вивчений і не введений у мистецьке життя потенціал збагачення національної духовності.

Творчість Івана Гамкала добре відома не тільки в Україні. Любителі оперного мистецтва у Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Франції, Голландії мали велике задоволення ознайомитися з його інтерпретаціями класичних творів. Майстерність українського маестро знайшли відповідне визнання. Іван Гамкало — член президії Європейської академії музичного мистецтва (Відень, Австрія). У 2001 році його обрали членом-коресподентом Академії мистецтв України.

Значний внесок у музичну культуру робить диригент і як педагог. Він професор Національної музичної академії України  ім. П. І. Чайковського, був членом низки журі міжнародних вокальних конкурсів.

Іноді дивуєшся, де Іван Гамкало знаходить енергію і час для активної розлогої творчої й громадської діяльності. Мабуть, саме таким має бути сучасний митець, інтегрований у бурхливе життя розбудови національної духовності. 

Василь ТУРКЕВИЧ,
заслужений діяч  мистецтв України,
для «Урядового кур’єра»