ДОСВІД. Завдяки тристороннім угодам між страховими компаніями, лікарнями та постачальниками ліків витік грошей через корупційні ланцюжки стає неможливим.
«За рахунок прямих оптових договорів на постачання великих обсягів ліків між страховою компанією і фармацевтичним дистриб’ютором можна досягти економії загального обсягу виплат на рівні 20—25%, — ділиться власним досвідом генеральний директор страхової компанії «NGS» Анатолій Чубинський. — Так, наша компанія завдяки дії такого тристороннього договору з медустановою і постачальником ліків економить приблизно 1 млн грн на місяць. Це дає змогу лікувати додатково ще майже 1000 пацієнтів щомісяця».
За даними А. Чубинського, вартість медичного обслуговування одного клієнта страхових компаній, який звертається по компенсацію за полісами добровільного медстрахування, за період з 2010 по 2012 р. зросла з 600 до 1000 грн на рік. При цьому 60—65% собівартості лікування становлять ліки і медпрепарати. Тому головним завданням страхової компанії є створення механізму контролю над ціною їх закупівлі.
Ще одним чинником, що дає змогу знижувати витрати на лікування одного пацієнта, є можливість ідентифікації кожного страхового випадку. «Її ефективність можна відстежити на досвіді нашої співпраці з Укрзалізницею, — розповідає А. Чубинський. — Раніше залізничні лікарні просто отримували гроші чи то від залізниць, чи то від страхової і ніхто не знав, скільки і чого закуплено, які послуги надано, тому не було дієвого механізму контролю. Нині така сама непрозора система працює в лікарняних касах. Відповідно реальна ціна лікування не відома, за якими цінами купують ліки і медобладнання — засекречена інформація. Але коли ми добилися ідентифікації кожного випадку, то можемо вести статистику і максимально ефективно використовувати гроші застрахованих».
На думку експерта, деякі елементи взаємодії сторін та ідентифікації страхових випадків могли б бути корисні під час упровадження в Україні системи обов’язкового медстрахування. «Це надало б можливість уникнути закупівель лікарнями ліків за завищеними цінами і скасувати низку корупційних ланцюжків», — переконаний експерт. Крім того, законопроекти та концепції запровадження в Україні системи обов’язкового медстрахування, які нині існують, не створюють умов для прозорого розподілу коштів. «На відміну від страхової компанії, підзвітній і своєму регуляторові, й роботодавцеві, який оплачує частину страхових внесків за свого співробітника, Державний фонд, вірогідно, буде підконтрольним, але працювати без продуманих технологій здійснення контролю буде складно, отже, недостатньо ефективно», — підсумував він.