Якщо ви бачите Потьомкінські сходи, але не перебуваєте в Одесі, то це не міраж. Це Іллічівськ. У вересні тут урочисто відкрили Приморські сходи, архітектурний ансамбль яких перегукується з відомою одеською родзинкою.
Головний архітектор Іллічівська Сергій Протопопов каже, що ідея проекту виникла під час планування берегоукріплювальних робіт. Тоді зауважили, що мітки проекту майже збігаються з параметрами знаменитих одеських сходів. Далі все було справою техніки, двох років будівництва та капіталовкладеннями у 22 мільйони гривень. Три з них надав обласний бюджет, дещицею допомогли місцеві меценати, а левова частина припала на скарбницю самого міста. Іллічівський міський голова Валерій Хмельнюк вважає, що це того варте, адже промислове містечко вже досягло меж розвитку і має всі підстави вдало облаштувати життєвий простір: «Ми вважаємо, що нам особливо розвивати промисловість немає потреби, тож можемо займатися зоною рекреації».
І взялися за це, слід сказати, з неабияким розмахом: «Будуємо сучасний готельний комплекс, розширюємо тенісний клуб — з 9 до 14 кортів, почали будувати найкращий в Україні аквапарк. А ще буде свій ігроленд та кінноспортивний клуб».
Особливий предмет гордості іллічівців — вже втретє поспіль отриманий «Блакитний прапор» сертифікації якості пляжів. В Україні ще не було такої відзнаки, тим більше для комунального пляжу, а саме цей статус має тутешнє узбережжя. У місті відмовилися від ідеї здавати пляжі в оренду. Особливої вигоди, за розрахунками, місто від того не отримало б, а ось соціальна напруженість могла б виникнути. А так усі пляжі безплатні й обладнані безплатним вай-фаєм.
«Ідеальне місто, чиста вода, бездоганна (тут міський голова завбачливо стукає по дереву) ситуація із громадським порядком». Усе це має вабити туриста. І таки вабить. Для мене самого було несподіванкою, коли кілька моїх знайомих з різних куточків України цього року місцем відпочинку обрали саме Іллічівськ, а не відомішу Одесу, урбанізовані Затоку чи Кароліно-Бугаз. А чому, після відвідин Іллічівська стало зрозуміло.
Попри те, що містечко вибивається зі звичного українського ландшафту, воно розташоване аж ніяк не на іншій планеті. Нинішня політична напруженість позначилися і на його туристичних можливостях. «Торік, — згадує Валерій Хмельнюк, — було 8 автобусних маршрутів на добу з Молдови, 16 — з Білорусі». Цього року цей потік перервався: «Люди налякані, є складнощі з проїздом через Придністров’я».
Туристи потягнулися до містечка аж у серпні. Та й то, кажуть городяни, на торішні масштаби не вийшли і близько. У минулі роки населення 75-тисячного містечка у курортний сезон зростало ледь не до 300 тисяч. Здебільшого за рахунок клієнтів приватного сектору. Щоправда, керівники міста розраховують перевести у легальне русло таких гостей, але на високі цифри все-таки не розраховують.
Хтось із міських чиновників зізнався, що на туризмі Іллічівськ і не планує особливо збагатитися. Наступного року запланували запровадити туристичний збір, але подивляться, «як воно піде». Загалом же туризм для Іллічівська — радше стаття видатків. Видатків, яке містечко може собі дозволити, сформувавши потужну промислову базу, яка, до того ж, щороку дає зростання. Тож можна дозволити собі вкласти щось із заробленого і в комфорт городян, і в гідний імідж містечка. А для повної гармонії ще й Потьомкінські сходи до себе «привезти», а буде бажання — то й Ейфелеву вежу.
Ми в Google+