.jpg)
120 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГЕОРГІЯ ЛАНГЕМАКА
20 серпня 1939 року п’ятірка радянських винищувачів І-16 під час боїв біля річки Халхин-Гол зустріла набагато численнішу групу японських літаків. Ворожі пілоти вже раділи цілком прогнозованій перемозі, коли ще за кілометр до супротивника зазнали несподіваного удару.
Два літаки упали на землю, ще кілька було пошкоджено. Їх вивчення вже після приземлення засвідчило, що це результат обстрілу снарядами великого калібру. Отож японці розпочали пошук вміло замаскованої наземної зенітної батареї, бо тодішні літаки ще не мали на озброєнні потужних гармат.
Лише після того як ретельне обстеження підозрілої території закінчилось нічим, японці пов’язали спочатку проігноровані ними свідчення пілотів про незрозумілі спалахи під крилами радянських винищувачів із розгромом своєї авіагрупи. Так відбулось бойове хрещення перших у світі авіаційних ракет класу «повітря — повітря» чи, як їх назвали в СРСР, реактивних снарядів РС-82.
На час успішного застосування цієї новітньої зброї не баченого для тодішніх літаків калібру 82 мм її головного творця Георгія Лангемака вже розстріляли, звинувативши у шкідництві, шпигунстві та участі в антирадянській терористичній організації. Через кілька місяців уже на фінській війні успішно застосували ще одну розробку репресованого винахідника — ракету «повітря — земля», яка мала назву РС-132.
Винаходом принципово нового виду озброєнь заслуги Лангемака не обмежуються. Сконструйовані ним ракети та розроблення формул, які дали можливість без тривалих експериментів розраховувати найоптимальнішу геометрію сопла твердопаливного реактивного двигуна, стали основою для створення реактивних снарядів М-8 і М-13 та установок залпового вогню — «катюш».
Отож цілком заслужено нашого земляка, який народився у Старобільську на Луганщині в родині етнічного німця, у 1991 році посмертно удостоїли звання Героя Соціалістичної праці за участь у створенні «катюш». Не менший його внесок у розроблення теорії реактивного руху, адже написана Лангемаком і майбутнім творцем ракетних двигунів перших космічних кораблів людства Валентином Глушком книжка «Ракети, їх будова і застосування», видана у 1935 році, стала першим практичним посібником із ракетобудування.
Видатний теоретик і практик реактивних ракет закінчив гімназію у Єлисаветграді (нині Кропивницькому) і мріяв присвятити життя вивченню японської філології. Однак Перша світова війна поламала всі плани, змусивши стати військовим. Є свідчення, що у 1918 році Лангемак служив у військах гетьмана Павла Скоропадського, а потім був зарахований на історико-філологічний факультет університету в Одесі.
Однак колишнього офіцера-артилериста примусово мобілізували до Червоної армії, де талановитий фахівець зумів зробити стрімку кар’єру. Лангемака навіть прийняли до лав більшовицької партії та по закінченні військово-технічної академії призначили начальником артилерії Чорноморського флоту. Однак за вінчання у церкві червоного командира позбавили партійного квитка, а військово-морську службу замінила робота у газодинамічній лабораторії, підсумком об’єднання якої із групою вивчення реактивного руху стало створення Реактивного науково-дослідного інституту.
Саме цей заклад став кузнею майбутніх кадрів для підкорення космосу, першими кроками на шляху до якого були створені нашими земляками Сергієм Корольовим і Георгієм Лангемаком ракети на рідкому і твердому паливі. Історія довела перспективність обох цих напрямів. Однак якщо Корольову вдалось дивом вижити у таборі на Колимі, то заарештованого 2 листопада 1937 року Георгія Лангемака вже 11 січня 1938-го розстріляли. На списку, яким затверджено смертний вирок геніальному творцю ракетної техніки, стоять візи Жданова, Молотова, Кагановича і Ворошилова.
Так обірвалося життя вченого і конструктора, який був не менш талановитим, ніж Сергій Корольов. Загибель Лангемака фактично поставила хрест на будівництві в СРСР космічних твердопаливних ракет, хоча внесок у перемогу над Гітлером розроблених вченим реактивних снарядів та створеної на їх основі «катюші» безцінний. Тим гіркіше усвідомлювати, що його трагедія — лише одна з десятків чи навіть сотень мільйонів, якими більшовики щедро вистелили дорогу до міфічного раю на землі з назвою «комунізм».