Таким він був, юний боєць із Черкас Антон Моспан. Фото з інтернет-ресурсу

Черкасець Антон Моспан загинув 15 жовтня поблизу села Кримське Луганської області від кульового поранення в голову під час виконання бойового завдання. Служив у складі 10-ї гірсько-стрілецької бригади. Йому виповнилося 27. Випускник Черкаського автодорожнього ліцею. За цими сухими рядками — ціле життя з мріями та сподіваннями, із суворими воєнними буднями й хвилинами затишшя, під час яких можна поспілкуватися з бойовими побратимами, перечитати листа з дому.

Як розповіла волонтерка Оксана Циганок, Антон Моспан супроводжував її в окопах, коли їздила до позицій 10-ї гірсько-штурмової бригади. Усміхнений і відвертий хлопець. «Я бувала в Антона не раз, він був дуже сонячною людиною, такою щирою й порядною, інтелігентною. Чітко розумів, що захищав Україну. За його словами, в нього завжди все було прекрасно, хоч я розуміла, що Антонові, як і всім його воєнним побратимам, доводиться переживати багато труднощів і незгод. Однак він на це не зважав, без перебільшення був джерелом енергії, сонця для всіх своїх побратимів і для нас».

«Є такі люди, що дивують, але з приводу Антона я ніколи не дивувалася, знала, на що він здатен. Бачила його кілька місяців тому, він сказав, що захищає нашу державу. Дуже шкода, що такі молоді хлопці гинуть, — сказала колишній класний керівник загиблого Ірина Гродецька. — Він був справжньою людиною у високому розумінні цього слова».

У Збройних силах України Антон Моспан проходив службу з 2015 року. Як пригадує заступник Черкаського обласного військового комісара Олег Захаренко, про Антона в командування було найпозитивніше враження, він завжди чітко виконував свої обов’язки, був справжнім захисником України.

Антон народився 24 грудня 1991 року в Умані, проживав у Черкасах. Відкритий, щедрий на добре слово, боєць швидко оволодів військовою справою, був прикладом для багатьох новобранців. Крім того, вмів своєчасно допомогти, виручити товариша. Старшого сержанта не тільки поважали, а й любили за вміння не зважати на труднощі, за витривалість і готовність взяти на себе чужу ношу, прикрити в бою.

Ось тільки так сталося, що від снайперської кулі його самого не прикрив ніхто. Обірвалося життя юного життєлюба, патріота, який навіть власну сім’ю створити не встиг. Його чекали з війни батьки та брат.

Як згадує перший заступник голови облдержадміністрації Віталій Коваль, під час відвідин з волонтерами наших бойових позицій його вразив цей гарний хлопець великою впевненістю в перемозі, оптимістичним настроєм. На стінці траншеї він виклав тризуб із відстріляних гільз. А в бліндажі Антона пташки, попри вибухи й постійні постріли, звили гніздо…

У Черкасах сотні людей прийшли на Соборну площу попрощатися з молодим патріотом. Віталій Коваль вручив матері Антона Вікторії Іванівні посмертну нагороду бійця «За заслуги перед Черкащиною».