З початку АТО на захист України стали 107 працівників Київводоканалу. Нині статус учасників бойових дій мають 75 із них. А ще — немало почесних відзнак. На щастя, ніхто з водоканалівців у зоні АТО не загинув, щоправда, семеро зазнали поранень. Під час служби на сході вони весь час відчували підтримку підприємства. Вона була не лише в тому, що за всіма ними зберігали робочі місця, щомісяця їм нараховували середню зарплату, а й у тому, що колектив не втрачав зв’язку з бійцями і старався оперативно відреагувати на їхні потреби.
Підприємство надавало ресурси, працівники збирали кошти, формували посилки — жодне прохання від бійців не залишалося поза увагою. Білизна, одяг, засоби гігієни, медикаменти, спальні мішки, рації, оптика… Як кажуть водоканалівці, бувало, що приміщення адмінгоспвідділу, який під керівництвом Алли Казімірової опікувався цим, скидалося на справжній склад. А потрібно було багато. На схід відправляли питну воду, надали два екскаватори для риття окопів. А ще у неробочий час водоканалівці виготовили понад 20 пічок для обігріву наметів, відремонтували автівку.
«На жаль, війна триває, на передовій є наші хлопці. Ми чекаємо на них, щоб висловити свою повагу та вдячність за їхню участь у захисті країни», — зауважив голова правління — генеральний директор Київводоканалу Дмитро Новицький. Нині, кажуть на підприємстві, потреба військовослужбовців у сторонній допомозі зменшилася. А ось бійці, які повертаються додому, привозять «трофеї»: стріляні гільзи, осколки снарядів. З них спонтанно сформувався невеличкий музей, у якому є й прапор України з автографами бійців, який майорів над одним із блокпостів на Донеччині.