"У Лівані знайшли фінікійський винний завод залізного віку"

16 вересня 2020

Археологи Тюбінгенського університету виявили перший фінікійський винний прес у Телль-ель-Бурак в Лівані. У першому тисячолітті до нашої ери фінікійська торгівля відіграла важливу роль у поширенні вина Середземним морем, але археологічні свідчення цього періоду майже повністю пов'язані зі споживанням – амфори використовувалися для транспортування вина до покупців, набори для пиття, різні посудини, адаптовані для змішування та спільного використання. Однак археологічні залишки виноробства у самій Фінікії ніколи раніше не знаходили.

Селище Телль-ель-Бурак знаходиться в шести милях на південь від Сидону на узбережжі Середземного моря. Це місто було засноване в останній чверті VIII століття до нашої ери і було заселене до середини IV століття. Недавні розкопки виявили залишки чотирьох будинків, що відносяться до залізного віку. Всередині одного з них був двір з обштукатуреним тазом під підлогою. Це таз винного преса. Археботанічні залишки вказують на те, що поселення було сільськогосподарським, бо їх велика частина, 41,7%, складається з насіння виноградної лози.

Виноробна установка була побудована в кінці 8-го століття до нашої ери і використовувалася в 6 столітті до нашої ери. Дві інші оштукатурені конструкції в будинку залізного віку також могли бути пов'язані з виробництвом вина, але археологи не впевнені, яку функцію вони виконували. Велика кількість транспортних амфор, знайдених під час попередніх розкопок, підтверджують, що це був великий винний завод, який діяв протягом століть.

Відкриття також дає нове уявлення про методи будівництва та матеріали, що використовували фінікійці.

Аналізи, проведені вченними надали нові дані про склад і технології гіпсу залізного віку, з якого був виготовлений винний прес.

«Було важко створити якісну вапняну штукатурку, – кажуть автори дослідження. – Фінікійці вдосконалили цей процес, використовуючи перероблені керамічні черепки. Це дозволило побудувати більш якісні і в той же час більш стабільні будівлі».

Місцеві новаторські традиції виготовлення вапняної штукатурки отримали розвиток в південній Фінікії, додають вони: «Готова штукатурка була водостійкою. Римляни перейняли цю техніку для будівництва своїх будинків.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua