Донедавна наявність українського кінематографа в рейтингу Американської кіноакадемії була доволі скромною: «Аврора» Оксани Байрак, «Мамай» та «Поводир» Олеся Саніна, «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» Михайла Іллєнка.
Небагато як для 26 років новітньої історії країни й не дуже переконливо, адже жоден із цих фільмів не ввійшов до короткого списку претендентів на «Оскар». Можливо, ситуацію буде змінено на краще наступного року, коли іспит на художню довершеність перед кіноакадеміками складатиме стрічка Валентина Васяновича «Рівень чорного».
Блискучий передзахист Васяновича відбувся напередодні — «Рівень чорного» Український Оскарівський комітет обрав із восьми стрічок-претендентів. Конкуренція була більш ніж серйозною: переможець залишив позаду «Червоного», «Чужу молитву», «DZIDZIO Контрабас», «Микиту Кожум’яку». За «Рівень чорного» проголосували дев’ять із 14 членів оргкомітету.
Уперше про особливість картини заговорили після її прем’єри на цьогорічному Одеському кінофестивалі, де «Рівень чорного» отримав премію від Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) за найкращий український повнометражний фільм. Відсутність сценарію, бюджету, навіть ідеї — саме таким стартовим капіталом оперував Валентин Васянович, починаючи цю роботу.
«Ми просто виїжджали і знімали, — розповідає режисер. — Знімали сцену за сценою, не розуміючи, чи буде фільм узагалі. Чітке уявлення того, що картина таки буде, я мав аж на півдорозі цього шляху, коли з відзнятого матеріалу почав вимальовуватися сюжет. Робота над фільмом була цілковитою імпровізацією і пошуком із заплющеними очима. Рушієм — бажання знімати і наявність органічного типажу в кадрі, мого старого приятеля, через котрого я намагався комунікувати зі світом і самим собою, досліджуючи стан можливої самотності 50-річної людини у великому місті. Для цієї стрічки ми обрали непросту мову — тут відсутні діалоги, репліки, слова… «Рівень чорного» — це історія втрат і мужності, яка змушує йти далі».
Головний герой фільму — весільний фотограф Костя. Він фотографує чуже щастя, а його реальне життя — прикутий до інвалідного візка батько, старий кіт, подруга, яка працює стилістом у модному журналі. Напередодні власного 50-річчя Костя втрачає тих, хто часом забезпечував йому якщо не тихе щастя, то принаймні душевний спокій. Зневіра і втома від повсякденності чи переосмислення багатьох речей заради завтрашнього дня — саме перед таким вибором постає чоловік, який прожив половину життя, воліючи плисти за течією.
У головній ролі знявся професійний фотограф Костянтин Мохнач. На головну жіночу роль Валентин Васянович запросив Катерину Молчанову, відому за фільмом «Моя бабусі Фанні Каплан». «У нас знімалися інші непрофесійні актори, — розповідає Валентин Васянович. — Наприклад, батька-інваліда грав тато Кості, тренерку з альпінізму — справжня тренерка і спортсменка Маргарита Кадієва, самі себе грали лікарі-ветеринари».
Нині стрічка, бюджет якої всього 10 тисяч доларів, вийшла в широкий прокат. «Я впевнений, що глядачам вона сподобається. Адже тут є секс, весілля, котики і хепі-енд», — жартівливо анонсує «Рівень чорного» Денис Іванов, генеральний директор компанії «Артхаус Трафік», котрий опікується дистрибуцією фільму. Втім, жарти жартами, але перед паном Івановим та «Артхаус Трафік» стоїть вельми серйозне завдання.
«Аби наш фільм почули й побачили в США, нам потрібно знайти американського дистриб’ютора, кошти на промо-кампанію, — пояснює Валентин Васянович. — Завдяки Держкіно «Рівень чорного» у вересні буде представлено на фестивалі в Торонто. Я покладаю великі надії, що «Артхаус Трафік» знайде там дистриб’ютора та сейлз-агента».
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА
для «Урядового кур’єра»