"Урок для інвестора"

Олександр ДАНИЛЕЦЬ
15 травня 2014

Якщо їхати автівкою з Кобеляк на Білики, то в одному місці, при в’їзді в селище, натрапимо на суперсучасне виробництво. Все в ньому вражає: масштаб, добротні будівлі, смарагдова шовковиста трава на території. Якось навіть і не віриться, що це свинокомплекс. А ще важче повірити в те, що його хочуть закрити.

Громадські активісти виступають проти близького сусідства з тваринниками. Фото надане автором

У цих приміщеннях не завжди тримали свиней. До 2003 року це було потужне міжрайонне сільгосппідприємство з виробництва яловичини на 13 тисяч голів ВРХ. Коли худобу в колгоспах вирізали, спорожнілі хліви у березні 2003-го продали одній київській фірмі, яка збиралася займатися розведенням ВРХ. Та минуло кілька років, а вона ним не займалася. Можливо, тому, що на той час із-за кордону завозили багато яловичини, і не вигідно було тримати худобу. Замість цього кияни активно брали в оренду паї в навколишніх селах. Господарювали вони на полтавській землі до 2007-го. Але мало за неї платили, тож її власники познаходили собі щедріших орендарів. А тваринницькі приміщення перепродали ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина», власник якого — громадянин Росії.

Росіяни обіцяли, що використають хліви за призначенням. Але потім їхні плани змінилися, і вони заходилися переобладнувати їх під солідний, проектною потужністю 50 тисяч голів, свинокомплекс. На той момент в області активно працювали над залученням в економіку зовнішніх інвестицій, тому новому інвесторові дали «зелене світло», незважаючи на санітарні норми і правила. А вони, як повідомив голова екологічної комісії Білицької сільради зоотехнік за фахом Олег Педченко, забороняють утримувати таку кількість свиней за менш ніж кілометр від населеного пункту. Такий комплекс може бути розташований від селища на відстані мінімум 5—6 кілометрів. Але Полтава натисла, й місцеві депутати дали згоду на розміщення свинокомплексу. Тому що ще не знали, чим це закінчиться в майбутньому.

Нині вони зізнаються, що тоді більше думали про додаткові кошти на насущні потреби селища, в якому з виробництв функціонував тільки цукровий завод. До того ж, кажуть, повірили на слово власникові, який пообіцяв встановити на свинокомплексі німецькі вакуумні системи вентиляції з фільтрами, і все зробити для того, аби від свиней було якомога менше ароматів. Хай там як, але проект стартував. Тепер свинокомплекс працює, а люди скаржаться і готові до кардинальних дій. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua