Навіть нині не можемо сказати, що в Україні автомобіль перетворився із предмета розкоші на засіб пересування. А у США це сталося ще у 1920-х роках завдяки підприємницькому генієві Генрі Форда. Він не лише створив легковик «Форд-Т», а й зумів знизити ринкову вартість цього дива тодішнього автопрому з 950 до 355 доларів.
Фахівці підрахували, що завдяки винаходу конвеєра та застосуванню раціональної організації праці збирання кожного «Форда-Т» потребувало всього-на-всього півтори години робочого часу. Комплектацію навіть найскладніших агрегатів автомобіля на заводах Форда вперше розбили на прості операції, тож з ними справлялися працівники середнього рівня кваліфікації, доводячи свої дії до автоматизму.
Навряд чи хтось із сучасних українських бізнесменів у такій ситуації встояв би перед спокусою продавати виготовлені автомобілі за ціною, як в усіх, і платити робітникам, як на усіх заводах, отримуючи надприбутки. Однак автомагнат не лише майже втричі здешевив вартість «фордів», а й із 12 січня 1914 року запровадив 8-годинний робочий день та мінімальну зарплату 5 доларів за день. У грошовому еквіваленті це фактично відповідає нинішній мінімальній зарплаті в Україні, але якщо у Форда трьох мінімалок вистачало на придбання новенького автомобіля, то у нас за цю суму купиш хіба що дверцята від «ланоса» чи «сенса» українського виробництва.
Не дивно, що доступні за ціною «форди» фактично створили сучасну Америку. Мільйони легковиків потребували доріг, авторемонтних майстерень, заправок, придорожніх кафе і мотелів.
Не менш важливою функцією автомобілізації США стало перетворення її багатоетнічних громадян на єдину націю, адже, як з гордістю наголошував Форд, «раніше фермер їздив у місто не частіше разу на тиждень, а тепер кожен автовласник отримав змогу подорожувати країною».
А в Україні спроба захистити вітчизняних виробників автомобілів призвела до монопольно високих цін на продукцію далеко не найвищої якості й надовго поставила хрест на розвитку дорожньої інфраструктури й автотуризму. Нашим людям простіше злітати у Туреччину чи Єгипет або паритись в автобусах чи залізничних вагонах дорогою до моря, ніж з комфортом мандрувати рідною країною.
Форд не втомлювався нагадувати, що будь-який монополізм — зло, але в нас він призвів не лише до занепаду вітчизняного автопрому, а став живильним ґрунтом для сепаратизму. Адже коли більшість людей ніколи не виїжджає за межі своїх областей, це призводить до обмеженості світогляду і страху перед чужими. Не менші й економічні втрати, бо жоден фермер у США не добиватиметься збереження малокомплектної школи для п’яти учнів чи створення ФАПів у невеликих поселеннях, бо якість доріг і доступність цін на автомобілі і пальне дає змогу кожному американцеві навіть у глушині за лічені хвилини дістатися найближчих центрів цивілізації.
Однак фактичного творця сучасної Америки багато хто у США недолюблює за його відверті заяви, що «спекуляції з готовими товарами не мають нічого спільного з бізнесом, бо це лише більш-менш пристойний вид крадіжки». Банкіри досі лютують від слів Форда, що «торгівля грошима — зло», а фінансові установи не мають жодної суспільної цінності, якщо не сприяють розвитку виробництва, а грабують його високими ставками кредитів.