Неандертальці і Homo sapiens у минулому схрещувалися один з одним, і вважається, що від неандертальців у нас залишилися 1-4% ДНК (в залежності від того, у кого ми цю частку вимірюємо — у європейців, азіатів чи меланезійців) , хоча за іншими оцінками кількість неандертальської ДНК може бути набагато більше — до 20%. Є багато досліджень, присвячених тому, на що може впливати ця неандертальська ДНК. Недавно «Урядовий кур’єр» писав про те, що неандертальська ДНК на нас не так уже й сильно впливає. Проте, деякі неандертальські гени можу бути дуже і дуже корисні.
Співробітники Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка пишуть в Molecular Biology and Evolution, що у деяких з нас в геномі є неандерталський варіант гена, що кодує білок-рецептор до гормону прогестерону. Проаналізувавши генетичні дані понад 244 тисяч жінок, дослідники з'ясували, що неандертальські варіанти рецептора (в одній копії або в двох) є у кожної третьої жінки. Ці жінки при пологах втрачали менше крові, у них рідше траплялися викидні і в середньому вони народжували більше дітей. Прогестерон відіграє важливу роль у менструальному циклі і при вагітності. Клітини з неандертальським варіантом гена синтезували більше молекул рецептора до прогестерону і, очевидно, були більш чутливі до гормону, неандерталський ген і впливав так добре на дітонародження.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»