Одні з найуспішніших динозаврів були тероподи, до яких відносяться, наприклад, велоцираптори, тиранозаври і сучасні птахи. Одна з причин їхнього успіху була в їх двуногості — в тому сенсі, що бігали вони на двох задніх ногах, які у них були особливо довгими, а передні могли використовувати по-іншому (наприклад, поступово перетворювати їх в крила). Більшість тероподів були хижаками, тому цілком природним є те, що на двох ногах вони повинні були бігати дуже швидко, щоб зловити здобич.
Однак автори опублікованої статті в PLOS One вважають, що швидко бігали тільки невеликі за масою двоногі динозаври, а великі були, скоріше, марафонцями, а не спринтерами, тобто могли бігати повільно, але зате довго. Вчені порівняли будову задніх ніг, поставу і масу тіла у 93 видів динозаврів-тероподів різної величини.
З’ясувалося, що лише порівняно невеликим динозаврам, масою до 1 тонни, довгі ноги допомагали бігати швидко. Більші види (як, наприклад, Tyrannosaurus rex, що важив понад 9 тонн) використовували ноги для неквапливого бігу або для неспішного обходу своєї території. Ходити їм дійсно доводилося багато, щоб себе прогодувати. А ось швидкий біг був для них занадто енерговитратним і неекономним.
Невеликі динозаври-тероподи могли дозволити собі швидко бігти за здобиччю, окрім того, велика швидкість бігу допомагала їм сховатися від більш великого хижака. Тиранозаври робили ставку на те, що вони можуть довго ходити і бігати, нехай і повільно, і що їх поранена здобич втомиться швидше, ніж сам тиранозавр. Крім того, ноги тиранозаврів дозволяли їм здійснювати стрімкі піруети, щоб схопити здобич, яка ухиляться і маневрує.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»