Вчений-планетолог Джеймс О'Донохью представив кілька нових візуалізацій будови Сонячної системи. Вони одночасно показують, наскільки складно вона влаштована, і те, наскільки важко це продемонструвати, якщо використовувати тільки істинні значення. Простіше кажучи, О'Донохью спробував пояснити, чому вчені усвідомлено перекручують факти, коли пояснюють будову нашої зоряної системи. 

Якщо нам потрібно просто показати в одному кадрі дві різні планети, проблеми немає, ми виділяємо кожну частину екранного простору і відображаємо там картинку, зручну для сприйняття глядача на екрані. Але якщо ми захочемо проілюструвати реальне співвідношення розмірів Землі і Юпітера, нічого не вийде – буде маленька нерозбірлива пляма на тлі величезного, на весь екран газового гіганта. Те ж саме стосується Сонця – воно настільки велике, що в більшості моделей завжди зображується в зменшеному вигляді. Інакше глядач просто не побачить нічого, крім світла зірки. 

Друга проблема – відстані. Планети обертаються навколо зірки по величезних орбітах, їхній радіус настільки більший за розміри самих планет, навіть газових гігантів, що вони виглядають крапочкою на тлі ліній, які поначають орбіти на схемі. І навпаки, ділянка руху всіх планет земної групи займає так мало місця в Сонячній системі, що якщо розставити всі об'єкти на правильній відстані, глядач побачить замість них лише мигтіння від швидкого обертання цятки.

Про своє відео О'Донохью розповідає, що якщо ми хочемо показати всю Сонячну систему цілком і виділити в ній всі планети, доведеться збільшити їх розміри у 3 500 разів. Але Сонце чіпати не слід, інакше воно затулить всю картинку на екрані. Головний висновок, який робить астроном – наша система насправді дуже безлюдне місце у Всесвіті, де під дією гравітації навколо зірки кружляють всього кілька крихітних каменів.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»