Не так давно студенти та викладачі одного з найстаріших університетів Центрально-Східної Європи — Львівського імені Івана Франка — перегорнули сторінку свого 350-річчя, вписавши туди найважливіші здобутки за той час. Має чим пишатися і нинішній колектив, бо не просто вистояв у складний період, а й не розгубив найціннішого — наукового потенціалу, зміцнив навчальну базу.
Дух реформаторства, який плекали в університеті з перших років його заснування, не шкодить академічності навчального закладу: за роки незалежності України створено п’ять нових факультетів, 50 нових кафедр, три коледжі, втричі зросла кількість студентів — близько 30 тисяч, аспірантів — майже тисяча, а шість наукових об’єктів отримали статус національного надбання України. Відтак такому потужному начальному закладові стало затісно в кількох корпусах, і на клопотання керівництва міська влада передала 10 приміщень у центральній частині міста.
Втім, реформаторські процеси відбулися не лише у структурних підрозділах. У Львові одними з перших взялися за освітні інновації. У 1991 році вперше в Україні запровадили тестові випробування, відмовившись від звичних вступних іспитів, завдяки чому перепустку в студентські аудиторії щороку отримують справді добре підготовлені та обдаровані випускники шкіл, зокрема й віддалених гірських районів, а не лише діти впливових та заможних батьків.
Тож зрозуміло, наскільки відповідальним завданням для колективу стали вибори ректора університету, від результатів яких залежить, хто обійме вакантну з минулого року посаду. Нагадаємо, два десятиліття на цьому посту був Герой України Іван Вакарчук. А вибирати делегатам конференції трудового колективу довелося з-поміж семи авторитетних науковців та адміністраторів. Ще до виборів колектив мав змогу ознайомитися із програмами претендентів, а ще визначитися допомогли дебати, на яких кандидати обговорювали майбутнє вишу. Та попри те, вибори виявилися доволі непростими: нового керівника університету обирали аж 9 годин! У першому турі жоден із претендентів не набрав потрібних 30% голосів, тому не обійшлося без другого туру. Відтак конференція трудового колективу Львівського національного університету імені Івана Франка рекомендувала Міністерству освіти і науки дві кандидатури на посаду ректора: декана філософського факультету Володимира Мельника та завідувача кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Маркіяна Мальського.
Колектив своє слово сказав, а тепер Франковий університет чекає, яким буде рішення Києва.