У черкаському Музеї «Кобзаря» відкрилася виставка оригінальних робіт з колекції Національного музею Т.Г. Шевченка у Києві — «Образ Тараса Шевченка у творчості видатних художників». Тут представлені портрети поета пензля Іллі Рєпіна, Фотія Красицького, Миколи Глущенка, Івана Марчука й інших художників ХІХ—ХХІ століть. Поет постає на багатьох із них суворим, з проникливим, досить сумним поглядом. Знаний з дитинства образ Кобзаря, поданий у творах видатних майстрів, обеззброює, його особистість змушує відкинути все дріб’язкове, несправжнє, бути гранично чесним насамперед перед собою.
Вразив портрет Тараса Григоровича роботи Івана Марчука. В його творчості Шевченкіана посідає особливе місце, художник ніби стверджує: кожен українець має «свого» Шевченка. Отож і існує він ніби у двох паралельних вимірах: як реальна історична особа і як згусток українського духу, матеріалізоване втілення національного пророка й духовного воїна, поставленого самими небесними силами на сторожі наших душ. Очевидно, саме тому, створюючи Шевченкіану, Марчук не йшов шляхом буквальної ілюстративності рядків поета, а навпаки — переступав через історичні деталі й етнографічні подробиці, прагнучи передати всю палітру емоційних переживань «Кобзаря». Саме таким духом пройнятий і експонований на виставці портрет Шевченка, створений 1983 року.
Шевченківська тема хвилювала й художника Ісаака Тартаковського. Можливо, свою роль у цьому відіграла певна схожість обставин дитинства і юнацьких років. Не випадково картину «Т. Шевченко у майстерні», що міститься у київському музеї Шевченка, Ісаак малював, позуючи сам собі у дзеркалі, надавши Кобзареві свою улюблену позу роздумів.
Звичайно, портрети роботи визнаних майстрів — то класика жанру. Їм не вірити не можна. Однак що більше вдивляєшся в образ Кобзаря, створений різними авторами, то дужче непокоїть думка: чи тільки таким бачили Кобзаря його сучасники? Чи не перебільшували митці його сум, який безперечно мав бути в його очах, зважаючи на великий тягар поневірянь? А як же тоді свідчення сучасників про його багатогранну особистість? З іншого боку, здається, нам дуже бракує образу Кобзаря-сучасника, який би був нашим проводирем сьогодні, в наших гарячих реаліях. Але то вже справа нинішніх, не менш талановитих майстрів.