Буденно обираючи у магазині серед кількох різновидів туалетного паперу потрібний, мало хто з українців знає, що виробляти цей товар в СРСР почали аж у 1969 році. До того громадяни країни, яка першою у світі запустила в космос супутник і людину, користувались у туалетах газетами і журналами. Єдиним винятком були готелі для інтуристів, для потреб яких імпортували предмет «буржуйської розкоші».
Перша лінія з виробництва вітчизняного туалетного паперу, обладнання для якої закупили в Англії, запрацювала на Сясьському целюлозно-паперовому комбінаті під Ленінградом. Відразу постала проблема зі збутом продукції, якої радянські громадяни ніколи не бачили й не розуміли її призначення.
Нині детальна інструкція про спосіб користування туалетним папером викликає сміх, але товар пішов у маси саме завдяки широкій рекламній кампанії й навіть примусово-обов’язковій закупівлі новинки для вбиралень великих заводів і підприємств.
Через кілька років попит перевищив пропозицію, і до переліку супердефіцитних речей, малодоступних для пересічних радянських громадян, увійшли нині звичні рулончики, які аж до розвалу СРСР приберігали для гостей нарівні з червоною ікрою і копченою ковбасою.