Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»
Аналітики плодоовочевих ринків вважають, що ухвалене урядом рішення про відновлення роботи продовольчих ринків — крок в основному правильний, хоча й дещо запізнілий. Наразі поліпшення соціально-економічної ситуації першими відчують продавці.
Натомість збитки у фермерів — виробників плодоовочевої продукції вже є і надолужити їх у цьому сезоні не вдасться. Хоча остаточні розміри цих збитків підрахувати поки що не вдається, але вже можна сказати — вони чималі. Адже на ринках не реалізовували близько 80% плодоягідної продукції, і тонни ранніх овочів та фруктів, з яких виробники зазвичай мають найбільший дохід, вони просто згнили, зауважує директор з розвитку Української плодоовочевої асоціації (УПА) Катерина Звєрєва.
Всі спроби налагодити альтернативні канали постачання аграрної продукції онлайн, через соціальні мережі та якісь служби доставки не дали особливо позитивного грошового результату, хіба що дозволили реалізувати частину продукції, поки вона геть не пропала. Чому було не створити мережу невеликих фермерських плодоовочевих крамниць — питання відкрите. Хоча у таких випадках воно зазвичай впирається у проблему виділення землі місцевою владою. Щодо великих тепличних комбінатів, то вони альтернативні варіанти не розглядали, а просто чекали на відкриття ринків.
Щоправда, у супермаркетах свіжої зелені, овочів та фруктів таки побільшало. Але, зауважує Катерина Звєрєва, закупівельні ціни аж ніяк не влаштовують виробників. Так, в середині квітня роздрібні торгівельні мережі закуповували тепличний огірок на 30, а то й 50% дешевше, ніж о тій самій порі торік. Приблизно така сама ситуація склалася і із садовою суницею. Наголошуємо: йдеться про закупівельні ціни, а не роздрібні, тобто, тут торгівля скористалася нагодою і добряче «наварила» на біді виробників додаткових грошенят з кишень покупців.
Не кажучи вже про те, що торгівельні мережі взяли собі за звичку затягувати платежі за поставлену продукцію на два, а то й три місяці, а виробникові, який має поточні виробничі витрати, стільки чекати несила. Крім того, торгівельним мережам зручніше мати справу з великими партіями товару.
Тут могла б допомогти кооперація, але чомусь зібратися докупи на масові акції протесту наснаги вистачає, а створити власну мережу реалізації продукції, за прикладом інших країн, — ні… Вдаватися до послуг посередників — теж не оптимальний варіант, за це довелося розплачуватися заниженою закупівельною ціною.
Згадані акції протесту зрештою спричинили рішення влади про часткове відкриття ринків, але панацеєю воно вже не стало. Окрім того, що частину урожаю вже втрачено, а ринки відкривають не всі, ще й діють карантинні обмеження на транспортне сполучення. Вони вплинуть на підвезення на ринки продукції і самих торгівців.
Тут теж варто подумати про якусь кооперацію та самоорганізацію, таким чином цю проблему можна якось вирішити силами самих виробників, було б бажання. Набагато більша проблема — як за умов карантину діставатимуться на ринок покупці.
Маємо на увазі навіть не приїжджих, а жителів великих міст — адже ринки працюють не всі, транспорт не ходить і не кожен має змогу подолати кілька кілометрів з покупками в руках. А сподіватися лише на мешканців прилеглих будинків — виторг буде не той, на який розраховують…
Окрема тема — карантинні обмеження роботи самих ринків. Скажімо, наскільки реально витримати встановлену відстань у три метри між продавцями? І взагалі, яким чином реалізувати ці та інші обмеження на практиці, хто буде слідкувати за їхнім дотриманням і кого карати у разі порушень — допоки не відомо.
До речі: критерії відбору, які саме ринки відкривати у даному місті, досить сумнівні. Так, для прикладу, у Києві першими дали дозвіл відкрити ринки найбільші, відомі і велелюдні — отже, й найбагатші…
А якоїсь стабільності плодоовочевого бізнесу, на думку фахівців, можливо буде досягти лише після повного скасування карантинних обмежень. Тобто, у кращому разі воно може стосуватися тільки пізніх овочів і фруктів, а ягоди взагалі навряд чи зачепить.