Літо — пора відпусток, а в Черкаському художньому музеї людно. Багато шанувальників творчості різьбяра Миколи Старова повертаються сюди, щоб помилуватися його роботами. Неповторні вирізьблені з дерева картини художник уперше виставив недавно для широкої публіки, чим багатьох і здивував, і вразив. На Черкащині в цій техніці працюють одиниці майстрів. І у фондах музею таких робіт зовсім мало.
Хоч би за яку тему брався Микола Старов — славного українського козацтва, кобзарів, ремесел та звичаїв наших предків, побуту, сучасної символіки чи високого духовного начала — його роботи такі гармонійні й теплі, що їх хочеться довго роздивлятися, знаходячи деталі, які розкривають думки і настрої майстра. Кожна картина неповторна.
— Зазвичай майстри спочатку малюють ескіз, потім виліплюють зразок пластиліном. Я різьблення починаю одразу, — ділиться Микола Ількович секретами. — Дерево саме підказує, що з ним робити. Що більше захоплюєшся обраною темою, то глибше занурюєшся в неймовірно прекрасний процес творення і ліпша на вигляд готова картина. Майстер має горіти душею. Мене з самого дитинства тягнуло до дерева. На папірці довго вимальовуватиму, поки щось вийде путнє, а на дереві малюю одразу — зроблю два-три надрізи і вже знаю, що буде далі.
Різьбленням він всерйоз зацікавився ще під час служби в армії. Його армійський товариш звичайнісіньким складаним ножем на більярдній кулі творив справжні дива. Так і захопив тим ремеслом, яке пізніше переросло в мистецтво.
Ще з дитинства обожнював малювати. У шкільні роки у Вергунах під Черкасами, де народився і навчався у школі, в майстерні працювали художники. Побачивши, як горять очі в дітей, коли вони бачать фарби і пензлі, запросили школярів до себе. Згодом саме ці художники звернулися до дирекції школи з проханням започаткувати гурток образотворчого мистецтва.
Хоч би де бував Микола Старов відтоді, завжди вертався додому із замальовками. Так учився. Щоправда, робіт визнаних майстрів не цурався. Все приглядався, як і що. Перечитав багато книжок, усе шукав власну манеру, яка б ішла від самого серця. І таки знайшов.
Як зауважив художник Анатолій Алексєєв, ознайомившись із роботами Миколи Старова, різьбяр дуже добре відчуває матеріал, його можливості, проникає в його душу, тому й роботи в нього такі органічні. Колеги не скупилися на епітети і порадили звернутися до теми старих Черкас. Адже зберегти у творах дух колишнього міста може тільки справжній талант. Виставку в художньому музеї Микола Старов назвав «Співоча душа дерева». Він і справді чує її спів, який і веде його чарівними стежками творчості.