Ще за кілька годин до смерті 35-річний Олександр по телефону спілкувався з рідними, запевняв, що в нього все гаразд. Особливо був вдячний волонтерському руху з Бучі (Київська область), що вони потурбувалися про нього та його фронтових побратимів і надіслали вантажний мікроавтобус, вщерть заповнений продуктами харчування, військовим обмундируванням, предметами особистої гігієни. А для Олександра було щастям отримати його улюблене згущене молоко.
А ранок наступного дня виявився для нього останнім… Наші бійці під Дебальцевим зазнали несподіваного нападу ворожої диверсійної групи, яка начепила на себе жовто-блакитні стрічки з символікою українських військ. Можливо, саме ця обставина ввела в оману бійців 2-ї роти, і вони прийняли підступного ворога за своїх. Розпочався запеклий ближній бій. Під час шквального вогню диверсантів одна з куль і обірвала життя Олександра… Обірвала на самому злеті, коли людина була сповнена мрій та сподівань, а що найголовніше — з перемогою повернутися до рідної домівки у Гостомелі, до своїх літніх батьків, 12-річного сина, якого виховував. Не судилося… Батьки втратили єдиного сина, а син — батька, який завжди був для нього прикладом, мудрим порадником та другом.
Усі найкращі риси характеру Олександрові передалися від його батька — Олександра Михайловича, кадрового офіцера, командира взводу. Саме він прищепив єдиному сину любов до Батьківщини, вірність військовому обов’язку. Їхній улюблений художній фільм — «Офіцери», вони його разом з батьком багато разів переглядали. Особливо Олександрові за пам’яталися крилата фраза з цього фільму: «Є така професія — захищати Батьківщину». І коли Україна опинилася в небезпеці, Олександр довго не розмірковував і став на її захист.
Командир батальйону довго мовчки стояв біля труни Олександра, поклавши руку йому на плече. І тихо мовив: «Вибач, що ти загинув, а я залишився живим. Твоя щирість, життєлюбство, добра усмішка назавжди залишаться у нашій пам’яті. Це додасть нам наснаги та оптимізму на шляху до перемоги. Нашої Перемоги».
Володимир ЕННАНОВ
для «Урядового кур’єра»