Є зустрічі, які не просто запам’ятовуються, а врізаються у свідомість, а потім пригадуються через роки. І саме в той момент, коли потрібна допомога або шукаєш відповідь на складне запитання. Чи випадково це? Мабуть, ні, То пробуджується заряд, отриманий від давнього співрозмовника.
Саме заряд, а не лише враження чи порада. Наповнити ним інших здатна лише непересічна особистість. Таке враження кілька років тому справив на автора цих рядків Євген Товстуха, за роботою якого довелось спостерігати в його будинку на околиці Яготина Київської області.
Йшли і йшли люди. Всім потрібна була допомога. Вони її отримували. Порадою. Збором трав. Настоянкою. Але не тільки це вразило. Серцем відчув, що з рук фітотерапевта Товстухи люди беруть ліки, а з вуст мудреця Товстухи черпають мудрість. Ненав’язливо, дохідливо і переконливо він привертав увагу кожного до можливостей рідної природи, потреби глибше пізнавати світ, відчувати і творити красу. Після того спілкування вже по-іншому дивишся на траву, сприймаєш спів пташки і схід сонця. Стаєш ніби окриленим, прагнеш самовдосконалення. І важко сказати, хто був господар оселі: лікар, травознай, етнограф, історик, літературознавець, поет, художник, мудрий філософ, бо всі ці таланти поєднались в одній людині.
Ритм вічності, писав він, — праця (!). Лише вона як важлива ознака пізнання навколишньої природи, людини і світу розвивала та ускладнювала інтелект у тисячоліттях і століттях. У ритмах сивочолої вічності годиться пошановувати особливу домінанту — спадкоємну мудрість: матеріальний спосіб виробництва і народжену епохами духовно-культурну галузь.
Саме так і живе. Народився в селі Макіївці Чернігівської області. Закінчив медінститут. Відтоді лікує людей. І все життя вивчає та використовує фітопрепарати. Опублікував майже двадцять фундаментальних праць з української народної медицини та фітотерапії. Кожна з них — енциклопедія народної мудрості, оскільки зібрані там знання передавалися з віків, осмислювались і пристосовувались до сьогодення.
Праці Євгена Товстухи — знахідка для наших днів, оскільки через бідність громадян не всім доступні дорогі ліки. Допомогти може звернення до його творів. Скажімо, в книжці «Новітня фітотерапія» описано 302 цілющі рослини. Серед них і ті, на які ми навіть уваги не звертаємо. Скажіть, будь ласка, хто з нас шукає пирій повзучий!? У всіх одна проблема: як позбутися його на городі. Тим часом, стверджує Євген Товстуха, препарат із пирію повзучого використовують у народній медицині як сечогінний засіб при лікуванні недуг сечостатевих органів, жовчнокам’яної та сечокам’яної хвороб, поліартритів, подагри. Застосовують рослину для поліпшення обміну речовин. Як усе це робити, радить у книжці фітотерапевт.
Без перебільшення можна сказати, що лікар лікує не лише хвороби, а й душі. В нього багатогранні інтереси. Етнографія допомагає вивчити минуле, аби воно служило сьогоденню. Загальна культура етносу та її численні складові, в тому числі розмаїта медична галузь, формуються та передаються від епохи до епохи, стверджує він, безперечно, на генетично-кодовому рівні. Євген Товстуха фактично першим зайнявся фітоетнологією. А її, вважає, не знають навіть народознавці. Тож і тут він — першопроходець, який зробив дуже багато для пізнання обрядів та традицій наших предків.
Микола ОЛЕКСАНДРЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+