У Слов’янську на Донеччині відбулося багатолюдне прощання із 20-річним морським піхотинцем Романом Напряглом, який недавно загинув під час бойового чергування на позиції неподалік Маріуполя. Загиблому бійцеві жителі Слов’янська принесли вінки і квіти, а багато з них проводжали земляка в останній путь, ставши на коліна. Люди різного віку теплими словами зі сльозами на очах вшанували пам’ять не примарного «героя-полковника», яких штампують проросійські ЗМІ по той бік лінії розмежування, а звичайного місцевого юнака, який добровільно пішов захищати своє місто, Донбас і всю Україну від тих, хто свого часу тимчасово окупував Слов’янськ. Тут він народився, виріс і навчався: спершу у школі, а потім у Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету. З літа минулого року юнак з активною громадянською позицією перебував на контрактній службі радіотелефоністом взводу зв’язку підрозділу морської піхоти ВМС України. Знайомі та друзі Романа тепер згадують про його неабиякі позитивні людські якості й готовність допомогти людям, оскільки певний час він працював волонтером.
«Ти був одним із перших, — згадує Ївга Біла. — Першим, хто з нашої молоді долучився до боротьби з окупантом, що ступив на наші землі. На свій зовсім юний вік разом ми встигли зробити багато добрих справ». У цьому переконалися й товариші по службі. Адже загинув морпіх, який кілька тижнів тому відзначив 20-річчя, рятуючи бойового побратима. Куля проросійського снайпера влучила в одного з морських піхотинців, а коли Роман, ризикуючи життям, кинувся до пораненого і нахилився над ним, щоб витягти з небезпечної зони, підступний снайперський постріл став для нього фатальним.