.jpg)
Перше місце та дві спеціальні нагороди конкурсу, який відбувався у Х’юстоні (штат Техас), завоював одинадцятикласник Дніпропетровського хіміко-екологічного ліцею Михайло Литовченко за установку, яка опріснює воду, використовуючи енергію хвиль.
У міжнародних наукових конкурсах хлопець бере участь уже вчетверте і завжди успішно: посідав призові місця і виборював спеціальні призи. Тож досвід і наполеглива праця далися взнаки. Над проектом «Автономна опріснювальна установка, що працює завдяки енергії хвиль» юний дослідник працював кілька років під керівництвом свого дідуся — колишнього доцента одного з дніпропетровських вишів фізика Юрія Литовченка. Допомагав і батько Михайло Литовченко, інженер-фізик. Винайдену установку зробили з підручних матеріалів удома, тож конструкція коштувала винахідникові недорого, але випробування на заводі й на морі з честю витримала.
— Тема відновлюваної енергетики нині дуже актуальна і може дати багато користі суспільству, — розповідає Михайло Литовченко. — В нашій сім’ї я єдиний розуміюся на хімії, але ця робота потребувала знань з фізики та математики. Батько допоміг мені з економічним обгрунтуванням проекту, я зробив розрахунки. Близько року ми намагаємося вийти на рівень комерціалізації. Конкретних пропозицій щодо практичного втілення розробки ще не маємо, але ведемо переговори. Також подали заявку на конкурс імені Сікорського, що його проводить Київський політехнічний інститут. До речі, для вступу я обрав саме цей виш.
Апарат, який безкоштовно може виробляти електроенергію та прісну воду за допомогою хвиль, автор пропонує використовувати на Азовському та Чорноморському узбережжях.
На відміну від досвідченого Михайла Литовченка, його колеги з ліцею десятикласники Дарина Кирилова та Дмитро Щербина участь у такому престижному конкурсі брали вперше. Вони працювали майже рік.
— Ми звернулися на кафедру електрохімії Українського державного хіміко-технологічного університету і разом із науковим керівником доцентом Вадимом Коваленком обрали дуже актуальну тему — захист металу від корозії, — розповідає Дарина. — Розробляючи новий тип покриття, співпрацювали із французьким університетом, надсилаючи туди зразки. Звідти нам надсилали результати. Деякі дослідження були безкоштовні, а за деякі доводилося платити, здебільшого витрачалися на реактиви. Для вдосконалення покриття, щоб не було тріщин, ми додавали різні добавки. Одна з них і дала змогу посісти у Х’юстоні призове IV місце.
На Всеукраїнському конкурсі Дарина Кирилова та Дмитро Щербина посіли 3 місце і виграли спеціальний приз. Тож здобули право поїхати на міжнародний конкурс у Х’юстон і у Гвадалахару (Мексика), де змагання відбудуться через рік. Але бажання досягти вищих результатів у дебютантів наукових змагань є.
«Допрацьовуємо проект: ми довели, що наша добавка захищає метал, але ще не дослідили, чому саме», — каже Дарина.
Бажаємо молодим дослідникам нових досягнень і винаходів, а також більшої підтримки від держави. Адже нині юним науковцям доводиться працювати над розробками за власні гроші або шукати спонсорів (для оплати квитків), щоб представляти Україну на світовому рівні.
ДОВІДКА «УК»
Загалом участь у престижному міжнародному науковому чемпіонаті взяли 668 школярів із 68 країн. За українську команду у фіналі змагань виступали четверо школярів, які виграли Всеукраїнський етап конкурсу Intel-Eko Україна–2015.
Третє місце на конкурсі I-SWEEEP–2015 виборола десятикласниця з Києва Марта Чичилова, яка переїхала на материк із Криму. Її проект «Розробка універсального моноблоку для остеосинтезу».