Акції протесту, які кілька тижнів тривали у Вірменії, завершилися несподіваним для всіх фіналом: прем’єр-міністр країни Серж Саргсян подав у відставку. Виконувачем обов’язки глави уряду Республіки Вірменії став перший віце-прем’єр-міністр Карен Карапетян. Рішення про це ухвалили на позачерговій сесії уряду.
Масові демонстрації розпочалися в Єревані 12 квітня на знак протесту проти обрання парламентом на пост прем’єр-міністра Сержа Саргсяна. Річ у тім, що після переходу Вірменії від президентської до парламентської республіки внаслідок конституційної реформи, схваленої на референдумі у грудні 2015 року, прем’єр-міністр ставав найвпливовішою політичною фігурою.
Серж Саргсян керував країною протягом двох президентських термінів (з 2008-го по 2018 рік), до цього очолював уряд, а ще раніше — міністерства оборони та національної безпеки. Тож коли Саргсян фактично очолив країну втретє, це спричинило хвилю народного незадоволення.
Щодня під час протестів поліція затримувала сотні людей. Західні ЗМІ називають вірменські протести наймасштабнішими на пострадянському просторі після протестів Євромайдану в Києві наприкінці 2013-го — початку 2014 року. Особливість протестів у Вірменії — те, що їх рушійною силою стала молодь.
Однак попри масштабність виступів, більшість експертів скептично оцінювали ймовірність перемоги опозиційного руху у Вірменії, який очолив громадський активіст Нікол Пашинян. Адже акції непокори спалахують у цій країні Кавказького регіону протягом останніх років не вперше. І здавалося, у боротьбі з таким досвідченим політиком, як Серж Саргсян, який протягом десятиліття контролював ситуацію в країні і мав незаперечну підтримку Кремля, в опозиції немає шансів. Проте правила гри на великій шахівниці стрімко змінюються.
Тим часом опозиція досягла домовленості з Кареном Карапетяном про звільнення всіх затриманих учасників протестів. Нікол Пашинян оприлюднив подальші вимоги опозиції до влади. За його словами, парламент упродовж тижня має призначити главу уряду від влади. Потім, на думку політика, слід сформувати тимчасовий уряд, а після цього «щонайшвидше мають відбутися позачергові парламентські вибори».
Такі зміни у Вірменії, яка входить у поле геополітичних інтересів Росії й де розташовано російську військову базу, безперечно, не можуть відбуватися без волі на те Кремля. Однак протягом цих виступів офіційна Москва демонструвала нейтралітет. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що події у Вірменії — її внутрішня справа. Можливо, це свідчить про те, що РФ, врахувавши свої помилки під час подій Євромайдану, вирішила більше не грати відкрито на території пострадянських країн. Цілком імовірно, що Росія більше не вважає Сержа Саргсяна, який остаточно втратив авторитет і вплив у себе в країні, політиком, що може ефективно вплітати інтереси Москви у внутрішню політику Вірменії, і вже зробила ставку на його наступника.
