Уже чотири роки в Тернополі звучить різдвяний концерт, що супроводжує подорожніх, Колядування, щедрування, новолітування, віншування становлять основу українських новорічно-різдвяних звичаїв та обрядів. Ми звикли, що в сільській хаті, в міській квартирі, у церкві й на вулиці цієї пори лунають святкові пісні й побажання. А ось у Тернополі музиканти муніципального Галицького камерного оркестру під орудою заслуженого артиста України Василя Феленчака не забули про тих, хто змушений через різні обставини святкувати у поїзді, й вирішили започаткувати нову традицію: дарувати музику Різдва пасажирам на вокзалі.
Уже четвертий рік поспіль другий поверх тернопільського вокзалу 8 січня стає залою проведення концертної програми «Для тих, хто в дорозі». Тут тоді, кажучи словами Василя Феленчака, пригощають доброю та поважною музикою. У виконанні оркестру звучать не лише добре знайомі нам мелодії українських колядок і щедрівок («Бог предвічний», «Небо і земля нині торжествують», «Щедрик», інші), а й популярні різдвяні європейські гімни, як-от: «Ідімо до ясел», «Бажаємо вам веселого Різдва», «Дзвоники дзвонять».
Солістка колективу Катерина Чекановська також дарує цілий сніп розмаїтих колядок. Ведучі концерту Олена Лайко та Михайло Зубик кожен твір супроводжують розповіддю про народні новорічно-різдвяні традиції. Зауважили також зокрема, що в Західній Україні у ХІХ столітті, як і в тодішній Європі, з другого дня Різдвяних свят і аж до початку Великого посту організовували бали-карнавали. Відкривали ж такі імпрези коломийкою чи полькою. Звісно, муніципальний Галицький камерний оркестр не міг обійти увагою цей історичний факт і запросив пасажирів послухати у власному виконанні серед інших творів «Польку піцикато» Й. Штрауса, «Польку» Д. Шостаковича, першу частину «Дрібничка» сюїти Л. Андерсона. А без вальсів (передусім Й. Штрауса) свята просто не може бути.
.jpg)
Василь Феленчак розповідає, що грати музику на вокзалі хоч складно, але цікаво, незвично, своєрідно: посеред людського гомону, під оголошення диспетчера про прибуття чи відбуття чергового потяга. Щоб «звук не гуляв», вдаються до технічних засобів. Глядачів збирається чимало. Траплялося, що дехто з них так заслуховувався колядами, польками та вальсами у виконанні оркестру, що аж про∂авив свій поїзд. Але то нічого: наступний потяг не забариться, а на програму «Для тих, хто в дорозі» треба буде чекати цілий рік.
Між іншим, муніципальний Галицький камерний оркестр цього року вирішив ознайомити зі своєю новорічно-різдвяною програмою не лише пасажирів залізничного транспорту. На прохання парафіян музики виступлять в архікатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Популярні галицькі та європейські колядки, твори закордонних композиторів виконуватимуть для тих, хто цими святковими днями змушений лежати на лікарняному ліжку. Програму «Таїнство мелодій тихої ночі» запропонують і в геріатричному будинку.Ми всі у дорозі, якщо подивитися на це твердження з філософського погляду. І музика, і святковий настрій, і подарунки додають нам радості буття. Тим більше, новорічно-різдвяної пори годиться пригощати пампушками, цукерками, горішками, фруктами.