У  Музеї волинської ікони представили раритети, які протягом останніх двох років відреставрували працівники Національного науково-дослідного реставраційного центру в Києві та його львівської філії, Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, реставраційної майстерні Волинського краєзнавчого музею. Оновлені твори сакрального мистецтва — лише частка того, що свого часу волинські музейники виявили у зачинених радянською владою церквах, складах і взяли під охорону держави.

— На виставці вперше представлені пам’ятки XVI—XVIII століть. Це виконані у традиційній манері написання темперними фарбами на дерев’яній основі ікони «Спас Вседержитель», «Свята Параскева», «Пророки Аарон і Соломон», «Пророк Соломон», «Благовіщення», інші, — розповіла завідуюча музеєм Тетяна Єлісеєва. — А також написані свого часу олійними фарбами на полотні, а тепер відреставровані ікони  «Новозавітна Трійця — Батьківство», «Богородиця Печерська/Новозавітна Трійця з пророками, апостолами і святими», царські врата, скульптура «Апостол Петро».

Відкриттям виставки стала ікона «Святий Миколай», яка до реставрації мала зображення… «Моління про чашу». Виявляється, написаний на дереві образ одного із найпопулярніших у християнстві святих невідомий художник використав для створення зовсім іншої ікони. Та львівська реставратор Н. Баліцька зробила диво. Міліметр за міліметром вона зняла пізніші нашарування фарби і явила людям прекрасний образ Святого Миколая. А різностороннє наукове дослідження дало підстави датувати його кінцем XVI ст.

Реставратори Анна Волощук та Іванна Левчик на виставці не могли намилуватися красою відновлених духовних скарбів. Фото автора

— Волинські ікони у відновленні дуже складні, хоч на перший погляд вони написані дуже просто. У якісь моменти мені навіть здавалося, що більше не братимуся за них. Але моральне задоволення, яке отримуєш після завершення, спонукає знову братися за давні роботи волинських іконописців, — розповіла реставратор Анна Волощук. — Ось подивіться, які виразні очі у цього Христа!

Очі Спасителя на іконі першої половини XVI століття «Спас у славі» невідомий іконописець справді виписав так майстерно, що здається: вони заглядають просто в душу.

— Музей Волинської ікони з науковими інституціями Києва і Львова тісно співпрацює понад два десятиліття. Для нас важлива не тільки реставрація унікальних творів сакрального мистецтва, а й рентгенографічні та техніко-технологічні дослідження пам’яток, рекомендації щодо їхнього зберігання та експонування, — каже директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк. — До того ж, отримана від реставраторів інформація надзвичайно важлива для атрибутування, аналізу стилістики, визначення авторства ікон.

Виставки відреставрованих пам’яток сакрального мистецтва у музеї вже стали традиційними. Адже із тритисячного зібрання сакральних артефактів, що нині є у його фондах, через душі і руки реставраторів пройшла лише десята частина.

Насамкінець. Нині, коли на українські землі вдерся окупант, цей духовний посил з минулого особливо важливий. Зокрема для відновлення національної самоідентичності нашого народу, усвідомлення того, що в минулі віки він також пройшов через важкі випробування.

Адже намолена колись нашими предками, потім забута, а нині відновлена і повернута в духовне життя старовинна ікона не стільки демонструє рівень професійної підготовки сучасних реставраторів, як утверджує нас як народ, що може з честю витримати будь-які випробування.