Воїни інженерних військ виконують безліч завдань: мінування і розмінування територій, створення та подолання загороджень тощо. Їхня робота критично важлива для безпеки особового складу та безперешкодного пересування техніки, охоплює створення укріплень, проходів у мінних полях та знешкодження вибухових пристроїв.
Інженери займаються розмінуванням територій, знешкодженням вибухонебезпечних пристроїв, мін та снарядів. Зводять укріплення та загородження, наприклад протитанкові та протипіхотні перешкоди, що допомагає захистити позиції підрозділів. Створюють проходи у мінних полях, встановлюють покажчики та забезпечують безпечний рух техніки та особового складу.
У боях сапери підтримують штурмові та інші групи, допомагають у відновленні зруйнованих об’єктів інфраструктури й забезпеченні переправ через водні перепони. Один із прикладів цього — історія про командира інженерносаперної роти капітана Дениса.
Він кадровий військовий, певний час служив інструктором в 169 НЦ «Десна», згодом його направили для проходження курсів з мінної безпеки в Кам’янецьПодільський, закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Продовжив службу в 47 окремій інженерній бригаді Сил підтримки.
Велику війну зустрів у Рубіжному, потім обороняв Сіверськодонецьк. Восени 2022 року разом з інженерносаперною групою брав участь в обороні Мар’їнки. Про ті події згадує так: «Важко було, постійні обстріли, штурми, але ми трималися».
За ті бої Дениса було відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Офіцер каже, що завдяки роботі його групи вдалося зупинити наступ росіян на одній з ділянок.
«Склалася така ситуація, що нашим треба було відійти. А попереду була посадка, яку ми і замінували. Поставили МОН200 — протипіхотну міну спрямованого типу, розроблену в Радянському Союзі як збільшений варіант міни МОН100, і кілька ОЗМ72 — осколкових загороджувальних мін, протипіхотних вистрибуючих осколкових мін кругового ураження. А через день, коли росіяни почали наступ, наша мінна засідка нормально спрацювала. Там ішло 15 ворогів. Вісім — «200», інші — «300», — розповідає офіцер.
В умовах, коли небезпека з усіх боків, Денис як командир роти передусім звертав увагу на моральнопсихологічний стан і забезпечення підрозділу.
«Якщо немає забезпечення, то немає належного виконання поставлених завдань. І з особовим складом треба бути відвертим. Так в людей з’являється довіра. Тому що нині дуже важко через FPV. Коли працюємо, один з бійців постійно пильнує небо. Застосовуємо нові технології, зокрема дистанційне мінування. А все інше — як у всіх. Через зону ураження дронами — пішки 5—10—15 кілометрів, все на собі — міни, їжа, БК. Прийшли, виконали роботу, повернулися на вихідні позиції, і знов — висування, кілзона, вантаж на собі… Звична робота війни», — розповідає Денис.