Україна, незважаючи на зниження обсягу експорту зернових цього року, обумовлене об’єктивними причинами, залишається серед провідних світових експортерів цього виду продукції (всупереч поширеній думці, зерно — це не сировина, а продукція, у виробництво якої вкладено чимало людської праці). За прогнозами експертів, Україна протягом наступного десятиріччя нарощуватиме потенціал на світовому ринку зерна і має всі шанси увійти до першої п’ятірки світових експортерів.

Що не пускає до першої п’ятірки

Лише з початку 2021 року з України у супроводі фітосанітарних сертифікатів надійшло на експорт 14,4 млн тонн зернових та олійних культур, з них майже 3 млн тонн — пшениця, 0,3 млн тонн — ячмінь, 11 млн тонн — кукурудза. Основними країнами, до яких Україна у сезон 2020—2021 років експортувала зернові, зернобобові та олійні культури, були КНР (18,3%), Єгипет (10,7%), країни ЄС (8,5%), Індонезія (5,7%), Туреччина (5,3%), Іран (3,9%), Туніс (3,4%), Південна Корея (2,9%), Бангладеш (2,9%). Решта експорту, 38,4%, потрапила до інших країн у менших обсягах.

Погодні умови нинішнього року, на відміну від торішніх, обіцяють багатий урожай. У цьому напрямі потенціал зростання у нас є.

Але, на жаль, розвитку нашого експорту та завоюванню нових ринків часто шкодять нотифікації (зауваження) від торгових партнерів щодо якості вітчизняної експортної продукції, зокрема зерна. Голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужби) Владислава Магалецька зауважила: з початку року від країн-імпортерів нашого зерна надійшла 21 нотифікація, зокрема 8 — з Китаю, 6 — від Індії, 5 — від Білорусі та по одній з Таїланду та Пакистану.

Вони стосуються виявлених у зерні, завезеному з України, карантинних організмів — комах-шкідників, грибків, насіння бур’янів тощо. Наявність цих нотифікацій шкодить іміджу України на світовому ринку, може призвести до появи негативних висновків щодо стану нашого фітосанітарного контролю, а відповідно — до призупинення або і тимчасової заборони експорту українського збіжжя.

Спільна відповідальність

Шлях усунення цієї проблеми у Держпродспоживслужбі вбачають у запровадженні принципу спільної відповідальності. Тобто державна служба не складає повноваження контролюючого органу, але відповідальність за наявність шкідників у зерні лежить так само на сільгоспвиробниках і логістичній мережі, зокрема на елеваторах.

Адже погодьтеся, що шкідливі організми не прилітають у зерно з інших планет — вони з’являються ще на полі, тож і боротьба з ними має починатися саме там, а не на етапі завантаження зерна у трюм для відправки за кордон. Прикро, коли аграрій вжив усіх належних заходів безпеки, витратив кошти, а на елеваторі його чисте зерно змішали із зараженим від іншого, менш сумлінного виробника — тоді вся партія буде зараженою. Тому потрібна спільна відповідальність.

Одним із проявів реалізації цього принципу на практиці стало підписання Меморандуму між Українською зерновою асоціацією (УЗА) та Держпродспоживслужбою про узгодженість дій під час експорту зерна до Китайської Народної Республіки. Адже Китай останніми роками став одним з головних покупців українського зерна.

Лише в поточному сезоні Китай закупив 11,9 млн т українського зерна, що становить 29% загального обсягу нашого експорту. З цього обсягу близько 9 млн т — кукурудза, 2,9 млн т — ячмінь. І ця кількість буде дедалі збільшуватися, адже нині Китай дещо послабив обмеження щодо контролю народжуваності.

Але звідти надійшло найбільше нотифікацій. Президент УЗА Микола Горбачьов з цієї нагоди зазначив: «На нашу думку, вкрай важливо спільно реагувати на виклики світового ринку та спільними зусиллями підвищувати якість та безпечність українського зерна для покращення його конкурентоспроможності та затребуваності в наших торговельних партнерів».

Навзаєм Владислава Магалецька наголосила: «Для того, щоб оперативно вирішувати всі питання, які виникають під час здійснення міжнародної торгівлі, дуже важливо мати пряму комунікацію з профільними асоціаціями та виробниками. Саме таку комунікацію налагоджуємо з УЗА. Впевнена, що разом нам вдасться суттєво зменшити кількість нотифікацій та вирішити проблемні питання виробників, з якими вони стикаються під час експорту». Голова Держпродспоживслужби також зауважила, що Китай — не єдина країна, з якою маємо проблеми щодо нотифікацій, тож тепер маємо звернути увагу на ринок Індії.

Боротьбу за якість починай із себе

Що стосується конкретного змісту Меморандуму, то сторони-підписанти домовилися рекомендувати усім ланкам зернового логістичного ланцюга вжити додаткових заходів забезпечення належного фітосанітарного стану зерна, що вирушає на експорт до Китаю. Ті заходи передбачають самоконтроль фітосанітарного стану зернових перед формуванням експортних партій, зокрема, обстеження в полях у період вегетації, відбір додаткових проб з місць зберігання зерна та із засобів для його транспортування на предмет виявлення шкідливих організмів, які заборонено відповідними протоколами для ввезення до КНР, ефективне знезараження, зокрема фумігацію, з дотриманням чинних норм та вимог, аби не потруїти разом зі шкідниками всіх навколо.

Перелік заходів містить також обмін інформацією між аграріями та контролюючими органами щодо виявлення таких організмів. Адже краще чесно зізнатися, що у тебе щось таки знайшлося, і перепинити зараженому зерну шлях до китайців, ніж потім отримати від них скаргу.

І навзаєм — якщо інспектори виявили щось у твоєму зерні, яке прямувало на експорт, подивися у себе, що не так, які непрохані гості оселилися на твоїх ланах та у зерносховищах. Чи, може, є негаразди на тому елеваторі, де зберігають твоє зерно до відправлення на експорт, і для формування експортної партії варто обрати інший?

Про місцеву специфіку

Також треба зазначити, що вимоги різних країн до якості та безпечності продовольчих товарів, які вони імпортують, в тому числі зерна, суттєво відрізняються. Це обумовлено, зокрема, природно-кліматичними умовами — скажімо, деякі грибкові захворювання зернових не вважають особливо небезпечними у помірному кліматі Європи, бо зима припиняє їхній розвиток. Натомість у тропічному чи субтропічному кліматі, де взимку не буває морозів, такий грибок, якщо потрапить на поле, може розмножуватися безконтрольно і знищити його буде вкрай важко. Є вимоги місцевих традицій — скажімо, придатність певного продукту для ввезення до країни мають підтвердити не лише лабораторні аналізи. За звичаєм, її повинен засвідчити священнослужитель або інша особа, що є авторитетом для населення країни-імпортера. І таких вимог буває багато.

Про це може не знати сільгоспвиробник, навіть експортер (хоч мав би знати, але зараз експортом зерна займаються багато компаній і не всі з них мають досить кваліфікації та досвіду). Натомість такі відомості має Держпродспоживслужба, і відповідну інформацію від неї завжди можна отримати хоча б на сайті служби. Це теж один з перспективних напрямів співпраці влади й бізнесу для обопільної користі.

Нині на основних експортних ринках України приділяють велику увагу якості зерна. «Нам дуже важливо працювати разом з бізнесом для зменшення кількості нотифікацій та підтримання іміджу країни як надійного торговельного партнера», — наголосила Владислава Магалецька. Завданням Держпродспоживслужби є подолання технічних перешкод в торгівлі та забезпечення державних гарантій щодо дотримання вимог країн-партнерів.