Те, що радянський адміністративно-територіальний розподіл України нікуди не годиться, здається, було зрозуміло всім, окрім попередньої влади. І навіть тоді, коли вона це визнала і спробувала провести реформу, ні пропагандистський апарат, ні сила волі керманичів не спрацювали. Тож суперечності між центром і регіонами з роками накопичувалися, однак замість того, щоб їх врегульовувати, поступово вибудовувалася жорстка вертикаль влади. За останні чотири роки вона остаточно зім’яла ринкові принципи ресурсного забезпечення на місцях, замінивши їх адміністративними важелями перерозподілу коштів та домінуванням централізованого управління регіональним розвитком.
Як зруйнувати цю вкрай дискримінаційну систему і вберегти державу від розколу? Відповідь на це запитання нині шукають і у високих владних кабінетах, і на вуличних мітингах.
Підказати вихід із ситуації, що склалася, спробували представники влади і громади, зібравшись за «круглим столом» у Національному інституті соціальних досліджень. Перший заступник директора інституту Ярослав Жаліло заявив, що науковці закладу давно працюють над розв’язанням цієї проблеми і навіть мають певну практику втілення відповідних проектів у регіонах (спроби були у Кіровоградській та Луганській областях). Нині ж після масових виявів прагнення до самостійності слід виробити новий інструментарій взаємодії між центром і регіонами, вирішити, як ефективно використовувати ресурси на місцях, та й самі регіони зробити відповідальними за все, що відбувається на їхній території.
Завідувач відділу регіонального розвитку інституту Світлана Біла наголосила, що попередні спроби запровадити механізми прямої державної підтримки розвитку регіонів (зокрема угоди щодо регіонального розвитку, національні проекти, конкурсне фінансування з держфонду регіонального розвитку тощо) виявились малоефективними. Насправді в Україні спостерігалося жорстке підпорядкування місцевого самоврядування виконавчій владі, що закріпило за ним статус номінального суб’єкта управління регіональним розвитком.
Обмеженими були повноваження органів місцевого самоврядування в економічній сфері. Не було дієвих важелів впливу місцевих рад на стимулювання економічної активності суб’єктів господарювання. Усе це зумовлювало слабкість фінансової бази місцевого самоврядування, породжувало хронічну проблему дефіциту ресурсів для розв’язання як поточних, так і стратегічних завдань місцевого розвитку. За словами Світлани Білої, в ресурсному плані половина громад на 70% залежить від держави.
З науковцями погоджується начальник відділу взаємодії з місцевими органами влади департаменту регіонального розвитку та проектного управління Мінрегіонбуду Наталія Яровенко. Так, на її переконання, нинішня модель відносин держави та регіонів потребує кардинального реформування у напрямках розширення повноважень регіонів у сфері управління власним розвитком, відповідальності місцевого самоврядування, зміцнення ресурсного забезпечення розвитку регіонів, віднайдення власного фінансового ресурсу місцевого самоврядування.
Однак ідеться і про перегляд податкової політики та удосконалення міжбюджетних відносин, створення державою сприятливих організаційно-інституційних передумов та дієвих стимулів для економічного зростання регіонів. Слід також врахувати, що формування нових адміністративних та фінансових повноважень регіонів треба робити з урахуванням принципів регіональної політики ЄС. А це означає вибудовувати економічно об∂рунтовану систему бюджетно-податкових, інвестиційних та інших соціально-економічних стимулів регіонального розвитку.
Виконкоми замість адміністрацій
Зробити все одразу неможливо. Розширення економічної свободи регіонів вимагає етапності та контрольованості. Розпочинати слід з реформування системи управління розвитком регіонів, чітко окресливши контури майбутнього формату відносин держави, регіону і громади. Без закону «Про засади державної регіональної політики» не обійтися.
Далі треба оптимізувати виконавчу владу на регіональному і місцевому рівнях. Державні адміністрації мають замінити виконавчі комітети відповідних рад, їм підзвітні та підконтрольні. Не обійтися тут і без прозорого державного та дієвого громадського контролю за діяльністю місцевої влади.
На цьому етапі необхідно зменшити залежність місцевих бюджетів від державного бюджету. Задля цього переглянути податкову політику і міжбюджетні відносини так, щоб ресурси, які залишаються у розпорядженні регіону, залежали від результатів функціонування регіональної економіки.
Здійснити таку реформу буде непросто. Серед системних проблем регіонального розвитку науковці називають надмірну подрібненість громад. В Україні нині 11,5 тисячі суб’єктів місцевого самоврядування, з них: 1200 — селищні та міські ради, інші 10,3 тисячі — сільські ради, більшість з яких за кількістю не сягає й 500 жителів. Такі громади хронічно відчувають проблеми з наповненням місцевих бюджетів та прийняттям на себе повноважень щодо управління місцевим розвитком.
Розв’язати цю проблему можна, лише укрупнивши громади (їх мало би бути не більш як 1,5 тисячі). Завдання не з легких, адже в середині 2000-х це хотіли зробити. Нині розраховують, що на початковому етапі об’єднання має відбуватися на добровільних засадах — довкола «центрів економічного зростання». Аби до цього заохотити, впродовж трьох років з початку реформи уряд планує підтримувати громади, які самостійно об’єднуватимуться.
Але об’єднання громад — лише перший крок на шляху до адміністративно-територіальної реформи, основи якої мають бути закріплені у новій редакції Конституції. За ним має бути оновлення чинного законодавства, ухвалення законів «Про місцевий референдум», «Про вибори депутатів місцевих та сільських рад», «Про добровільне об’єднання громад», «Про співробітництво громад».
Не менш важлива й фіскальна децентралізація, яка надаватиме права місцевим радам базового рівня (міст, селищ і сіл) самостійно встановлювати місцеві податки та збори (зокрема податок з реклами та ринковий збір); залишати частину загальнодержавних податків у розпорядженні регіонів; залишати частину податку на прибуток на території області; самостійно вирішувати, до якого фонду — загального чи спеціального (до бюджету розвитку) — зараховувати єдиний податок.
До власних повноважень місцевої влади має належати й функція розробки та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку та програм соціально-економічного та культурного розвитку регіону, що дасть змогу визначати перспективи регіону та підвищить відповідальність місцевої влади за майбутнє громади.
Які саме повноваження потрібні місцевому самоврядуванню, добре знає міський голова Славутича Володимир Удовиченко. Він переконаний, що центр ваги слід перенести в економічну сферу. А це означає створення умов для залучення інвестицій, використання передових технологій, виготовлення конкурентоспроможної продукції. Тоді легше буде визначатися і з геополітикою.
— Славутич — приклад втілення такої моделі, де реалізовано проект спеціальної економічної зони, — наголосив міський голова. — У нас створено 1100 робочих місць, залучено майже 50 мільйонів доларів інвестицій, нині наші підприємства випускають конкурентоспроможну продукцію, яка йде на експорт. Надходження до бюджетів усіх рівнів у 3,4 раза перевищили преференції, нам надані.
Володимир Удовиченко за реформу місцевого самоврядування. Каже, що за роки незалежності було напрацьовано цілу низку проектів децентралізації влади, але вони роками припадають пилом у чиновницьких шафах без будь-якого руху. Тож він сподівається, що цього разу концепція реформування не залишиться на папері, а буде втілена в життя.
У підсумку учасники «круглого столу» дійшли висновку, що подальший розвиток України як демократичної країни, що обрала європейський шлях, залежить від успішності децентралізації влади та реформування системи місцевого самоврядування. Передача повноважень місцевим громадам, близькість місцевої влади до людини та підзвітність влади народу створять поштовх до комплексного розвитку території, сприятимуть відродженню економічної активності, розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, самозайнятості населення.
ТИМ ЧАСОМ
Від сільрад чекають пропозицій
Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»
У Луганську відбувся форум голів сільських і селищних рад області. Учасники заходу обговорили схвалену Кабінетом Міністрів Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, підтримали її основні положення і висловили пропозиції щодо практичної реалізації.
На думку більшості учасників форуму, насамперед, необхідно повернути сільрадам право розпоряджатися землею, перебудувати законодавчу базу, яка визначає порядок фінансування роботи органів місцевого самоврядування (визначити перелік місцевих податків і зборів), право надавати низку адміністративних послуг мешканцям територій за місцем їхнього проживання.
«Ви краще за всіх теоретиків знаєте потреби своїх громад, тому повинні внести власні пропозиції щодо децентралізації та розширення повноважень місцевих рад. Ініціатива знизу має стати основою для того, аби подальша робота була ефективною», — з таким закликом звернувся голова облдержадміністрації Михайло Болотських до очільників сільських та селищних рад.
Він підкреслив, що готовий у всіх інстанціях обстоювати їхні інтереси та допомагати у розв’язанні проблем громад. Учасники форуму ухвалили рішення створити Раду сільських і селищних голів Луганщини, яка узагальнюватиме всі пропозиції селян з адмінреформи для подальшого їх розгляду на державному рівні.