В Україні триває друга з початку широкомасштабної війни весняна посівна кампанія. Роботу селян в таких тяжких умовах важко переоцінити, особливо поблизу лінії фронту та на нещодавно визволених територіях.

«Урядовий кур’єр» аналізує умови та специфіку нинішньої посівної.

Труднощі воєнного часу

З-поміж труднощів воєнного періоду слід виокремити проведення робіт під час повітряних тривог, а подекуди й під можливими обстрілами, необхідність здійснювати агротехнічні заходи за умов обмеженості ресурсів.

«Насамперед є проблеми з досвідченими механізаторськими кадрами, адже частина з них нині перебуває в лавах захисників Вітчизни. У деокупованих регіонах не вистачає технічних засобів, які знищили чи вивезли окупанти. У всій країні відчутний дефіцит добрив та насіння окремих культур. На тлі мінімального фінансового забезпечення кампанії відбувається зростання цін на всі матеріально-технічні ресурси. Проте посівна вже триває на всіх територіях, де це можливо», — зазначає заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» — виконавчого директора Північного міжрегіонального наукового центру НААН, доктор економічних наук Олександр Нечипоренко.

Одна з особливостей нинішньої посівної кампанії, вважає аналітик Українського клубу аграрного бізнесу  Світлана Литвин, — те, що багато сільгоспвиробників ще минулого місяця збирали торішню кукурудзу.

«Дехто на зимівлю навіть залишав соняшник та сою. А паралельно потрібно було проводити підживлення та готуватися до посіву основних ярих культур», — додає вона. 

Торік виробництво зерна було збитковим, 2023-й  також не дає впевненості у прибутку за цими культурами, зазначають в УКАБ.

Аналітики вказують на брак фінансового ресурсу, щоб проводити посівну повноцінно з оптимальним дотриманням технологій. Аграріям доводиться істотно заощаджувати на посівному матеріалі, пальному, добривах, засобах захисту рослин. Відкритим залишається питання бронювання кадрів.

Збільшення ярого клину

Фахівці ще взимку говорили, що Україні варто переходити на обробіток та ширше залучення ярих культур (зокрема пшениці й жита). Думки про збільшення клину ярих культур навіяли підсумки посіву озимих, площа яких зменшилася порівняно з 2022 роком на 9%.

За прогнозами науковців Інституту аграрної економіки, 2023 року масиви ярих культур зростуть загалом на 8,2%, а загальна посівна площа порівняно з попереднім воєнним роком зменшиться неістотно.

Порівняно з 2022-м прогнозують зниження посівних площ під зернові та зернобобові культури на 8,6% переважно через зменшення площ під озиму пшеницю на 14,3%, озиме жито — на 20%, озимий ячмінь — на 31,3% та кукурудзу на зерно — на 6,7%.

«Під технічними культурами площі посіву зростатимуть. Цього року прогнозують збільшення площ під соняшником на 9,7%, соєю — на 11,9%, ріпаком — на 20,2% порівняно з попереднім роком», — зазначає Олександр Нечипоренко.

Як вважають в УКАБ, необхідність збільшувати посіви під ярими культурами зумовлена невизначеністю щодо того, як відбуватиметься в подальшому експорт, чи працюватиме зерновий коридор. Нині експорт відбувається, але, на жаль, не в тих обсягах і темпах, як хотілося б аграріям.

«Головна проблема — низька ефективність зернового коридору через постійне блокування інспекції суден російською стороною та малою кількістю суден, які вдається пропустити цим каналом. Тому й посівні площі під ярими культурами не буде збільшено кардинально», — впевнені експерти Українського клубу аграрного бізнесу.

Світлана Литвин зазначає, що буде-таки збільшено посівні площі під ярими пшеницею та житом. За її словами, цьогоріч вони зростуть на 45%, до 248 тисяч га.

Однак ярі пшениця та жито займають незначну частку в загальному виробництві (торік площі під яриною становили 5%), а левову частку зернових вирощують озимих.

Як держава планує засівати площі поблизу лінії фронту чи ті, які нещодавно було розміновано? Чи багато таких ризикованих площ?

За словами Світлани Литвин, за попередніми оцінками, майже 2 мільйони га в Україні потребують обстеження та розмінування.

За оцінками науковців Інституту аграрної економіки, на визволеній території Херсонської області, де поля внаслідок бойових дій заміновано та забруднено важкими металами, ярими культурами буде засіяно майже 50 тисяч га. Отже, порівняно з минулим роком розпочинається рух до відродження аграрного потенціалу регіону.

Першочергово обстеження, вважають в УКАБ, здійснюватимуть на землях, де передбачено посів овочевих і баштанних культур, що зумовлено певним дефіцитом цих продуктів на українському ринку. 

Урожайність та врожай

Від яких культур цього року фермери та інші виробники (насамперед зернових) можуть відмовлятися з різних причин, зокрема через високу собівартість обробітку?

Загалом для українського ринку цього року буде характерне збільшення посівних площ під олійними культурами з одночасним зменшенням під зерновими.

«Це зумовлено значною часткою логістики в ціні зернових (ціна на олійні культури цьогоріч  майже вдвічі вища за ціну на зернові). Однак говорити про повну відмову від вирощування деяких культур підстав немає. Важливим чинником ухвалення рішення про вирощування тієї чи тієї культури буде не лише собівартість виробництва, а й гарантований збут. Тому насамперед вирощуватимуть  культури, яких потребує внутрішній ринок», — зазначає Олександр Нечипоренко.

Науковці Інституту аграрної економіки прогнозують незначний — у межах 1—2 ц/га — спад урожайності зернових і зернобобових культур. Щодо виробництва, то воно буде на рівні 89% порівняно з торішнім показником.

«Виробництво озимих зернових становитиме 82,4% попереднього року, зокрема озимої пшениці — 84,5%, озимого ячменю —75,8 %. Прогнозують зменшення порівняно з минулим роком виробництва ярих зернових на 6,4%, з них кукурудзи — на 9%, гречки — на 21,5%, проса — на 2,1%, вівса — на 6,8%. Виробництво гороху зросте на 1,3%», — зазначає Олександр Нечипоренко.

Порівняно з попереднім прогнозом на 2023 рік, вважає Світлана Литвин, валовий збір зернових культур нарощено на 16% (збільшено посівні площі й урожайність). 

«З огляду на зниження внесення добрив на 40—50%, нестачу фінансування та необхідність значної економії очікувана врожайність знизиться залежно від регіону і культури на 5—20% порівняно із середньою попередніх років», — додає вона.

А порівняно з попереднім прогнозом УКАБ урожайність культур підвищено через зниження вартості добрив та добре перезимування озимини.