ПРІОРИТЕТИ
На Чернігівщині експериментують із замінниками ялинників, що всихають, відкривають екологічні маршрути та шкільні лісництва
У сучасних економічних умовах вигідно дбати не так про швидкі гроші, як про прибутки у перспективі. Досвід такої роботи мають лісівники: ефект від їхньої діяльності проявляється через десятки років.
Червоне дерево з Полісся
«Який корінь — таке й дерево», — кажуть фахівці. Це стало, як ніколи, актуальним в останні роки, коли почали всихати добротні зрілі ялинники та соснові насадження. Якщо першим не до вподоби нинішні кліматичні перипетії з нехарактерною для північного регіону спекою, то для других, на думку фахівців, фатальним став план перетворення природи, який енергійно втілювався в життя в середині минулого століття. Тоді ліси посадили на орній підошві без глибокого розпушування. Тепер, у віці 45 років дерева не можуть ту підошву пробити, через що мають нестачу вологи та мікроелементів і починають всихати.
Тож обласній лісокультурній раді, яка працює при обласному управлінні лісового та мисливського господарства і до складу якої входять його фахівці, а ще науковці Новгород-Сіверської науково-дослідної станції і головні лісничі держлісгоспів, є над чим ламати голову. Поки що вихід із ситуації вони вбачають один: висаджувати стійкіші до погодних катаклізмів різновікові мішані лісові культури.
«Життя лісівника — постійний експеримент», — коментують ситуацію господарі лісництв і демонструють експериментальні плантації: цьогоріч заклали на 11,5 га дугласію і на 4,5 га — модрину. Ці породи — шпилькові, швидкорослі і вже через 40 років дадуть першу ділову деревину. Вона, безперечно, користуватиметься попитом, адже, приміром, на модринових палях у V—XI ст. будувалася Венеція. Через тисячу років з’ясувалося, що дерев’яні підпорки не лише не погнили у воді, а ще й закам’яніли так, що їх не беруть пилка з сокирою. Деревина дугласії за якостями ще вища, до того ж, красива за кольором — нагадує червоне дерево.
Оскільки у лісівників усі процеси під контролем, то й лісистість області збільшується. З року в рік зростають площі заліснень деградованих земель та тих, що не використовуються в сільському господарстві.
У велику проблему нині вилилося перезакріплення у сільськогосподарських підприємствах мисливських угідь. Лісівники нарікають, що абсолютно неможливо вкластися у відведені терміни, адже згідно із законодавством, треба знайти користувачів чи землевласників і в кожного одержати дозвіл. У директора Борзнянського держлісгоспу, приміром, виникли неприємності: його звинуватили у повільних діях. Але за який час можна перезакріпити 14 тис. га площ розпайованих земель, якщо на одного пайовика припадає 4 га і в кожного треба взяти погодження?
.jpg)
Відходи — під колеса і в прибутки
Хоч основне джерело доходу працівників лісу — ринок деревини, тут не цураються і маленьких «плюсиків», що вливаються у прибуток. А в підсумку вони виявляються відчутною допомогою. Це, приміром, вирощення декоративно-посадкового матеріалу. Стимулом стала одна з нарад в облдержадміністрації, де прозвучало, що на закупівлю «на стороні» посадкового матеріалу для озеленення населених пунктів області щорічно витрачається до 10 млн грн. «Ми могли б виростити його самі й залишити ці кошти в області», — вирішили в лісових господарствах. Що й зробили. Ця справа, звісно, довготривала, потрібен певний час, аби сіянці підросли, однак є надія, що років через п’ять витрати окупляться.
Прибутковою справою є заощадження енергоносіїв. А воно впирається у будівництво лісових доріг, без яких вивезення деревини з віддалених місць рубки витратне. Великовагові автомобілі, які можуть взяти зараз 25 кубометрів лісоматеріалів, грунтовками не пройдуть. Возити щебінку для твердого покриття — дорого і далеко. Розв’язок проблеми виявився простим: на місцевій ТЕЦ не знають, куди подіти тисячі тонн золи від спаленого вугілля. Тож лісівники зробили експеримент: на сформоване й устояне впродовж року земляне полотно поклали шар того шлаку і прикатали котком. Спроба виявилася вдалою — вантажівки не грузнуть. Ще один матеріал для твердого покриття знайшовся практично поряд: це уламки колишніх колгоспних споруд на бездоглядних хуторах, господарі яких продали їх за безцінь. Подрібнена цегла теж добре тримається під колесами вантажних важковаговиків. Одна з таких доріг функціонує вже два роки.
Ахіллесова п’ята усіх лісових господарств — залишки деревини. Тоді, як людство шукає альтернативні джерела енергії, на лісосіках спалюють купи гілля та інші відходи, розсіюючи теплові калорії у довкіллі. Вихід — у виготовленні енергетичної тріски. У Городнянському держлісгоспі, приміром, для цього придбали агрегат для подрібнення відходів деревини, а також трактор і машину для їх перевезення, що коштувало 400 тис. грн. Ці витрати мають з часом окупитися, оскільки на продукцію є замовники, які встановили біопаливні котли.
Існує такий показник, як ціна знеособленого кубометра реалізованої деревини. Якщо торік за перше півріччя він зріс на 72 грн, то нині порівняно з минулим роком — ще на 29 грн. Тобто зростання відбулося за рахунок ефективності використання лісосировинних ресурсів. Багато залежить і від їхнього гатунку: між першим і другим різниця в ціні 50—70 грн на кубометрі, інакше кажучи, першосортна деревина — дорожча, і чим більше її вироблено, тим вигідніше в економічному плані.
Рекреаційний пункт неподалік м. Корюківки обладнаний усім необхідним для відпочинку. Фото автора
Урізані «плюси»
А от реалізація березового соку, яка, здавалося б, мала дати свіжу копійку, розчарувала. Майже 1000 тонн заготовили його працівники лісу, навіть податок на прибуток заплатили, однак поки що мають лише збитки. Консервний комбінат, який навесні забрав цілющий напій, досі не розрахувався — обурення лісівників зрозуміле: зробили начебто добру справу, за яку виявилися покарані.
На заваді більшим прибуткам стають проблеми із збутом деревини: її запасів вітчизняні деревообробні підприємства мають на 3—6 місяців. Кілька з них заборгували чернігівським лісівникам за 6 місяців 2012 року майже 675 тис. грн. Хоча лісівники заготовляють, вивозять і доставляють сировину залізницею власним коштом, їм ще доводиться випрошувати зароблене.
На фоні недоодержаних коштів особливо прикрим стало те, що із зароблених торік 7,5 млн грн прибутку дві третини (!) суми «з’їли» податки. Зрозуміло, наскільки це важлива й потрібна справа. Але ситуація, коли з дуба лишається сірник, нелогічна і несправедлива. Щоб бути прибутковим, лісогосподарському підприємству треба вкладати кошти у розвиток. А за умов, які склалися з прибутком, немає стимулу працювати краще. Та й можливостей мало лишається. «Раніше говорили, що ліс сам росте. Зараз зовсім інша ситуація: не ті кліматичні умови, не те антропогенне навантаження, не ті й завдання», — кажуть лісівники.
Нині, приміром, уже не обійтися без зрошуваних теплиць. Адже без поливу спека здатна за день знищити мільйони сіянців у розсадниках. Хоча і вимагає значних витрат, але в підрахунку вигідно вирощувати посадковий матеріал із закритою кореневою системою, інакше кажучи, в горщиках. Так у лісових господарствах призвичаїлися садити, наприклад, дуб. Перед висаджуванням у відкритий грунт сіянцю відрубують частину стрижневого кореня, після чого в ріст ідуть бічні. Так рослина одержує більше вологи і поживних речовин та зростає міцнішою. Правнуки будуть вдячні за ці насадження, адже фанерна сировина дуба, берези і вільхи — високовартісна продукція.
Цього року вирощено і висаджено 25 млн саджанців. Цей показник зростатиме, адже завдання нарощувати ресурсний та екологічний потенціал лісів було і лишається головним.
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ
Валерій ЛОЗИЦЬКИЙ,
начальник Чернігівського обласного
управління лісового
і мисливського господарства:
— Розмірковуючи про завтрашній день лісу, багато що треба робити сьогодні. Приміром, особливу увагу приділяємо майбутнім кадрам. У цьому покладаємося на шкільні лісництва: п’ять нам вдалося створити торік, стільки ж плануємо відкрити до кінця нинішнього року. Саме тут зростатиме наша зміна. Та навіть якщо дитина, що збирала насіння, плекала сіянці і садила молоді деревця, обере собі інший фах, вона ніколи не завдасть шкоди лісу. Ще один крок на перспективу: між Добрянським лісогосподарським підприємством та представниками Інституту лісу Національної академії наук Білорусі, який розташований у Гомелі, підписано угоду «Про наукове обгрунтування створення екологічного маршруту на території Добрянського держлісгоспу». Туристів зацікавлять неповторним колоритом Голубих озер, гончарними традиціями старовинної Олешні, рідкісним поселенням червонокнижних чорних лелек. У місцях, де буває багато відпочивальників, лісівники спорудили 32 рекреаційні пункти.