Аліментні реформи, які були проведені, суттєво змінили підходи держави до регулювання примусового стягнення аліментів. Іншим наслідком цього є істотне ускладнення розуміння пересічними громадянами усіх тонкощів правового регулювання аліментних відносин. У своїх публікаціях ми намагаємось роз’яснити найбільш важливі питання, щоб надати громадянам достатні уявлення про чинне сімейне законодавство. Сьогодні основна увага буде присвячена окремим особливостям взаємодії стягувача аліментів та їх платника з державним або приватним виконавцем.
Чи можливо пред’явити до примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів приватному виконавцю? До якого виконавця краще звернутися — до державного чи до приватного? Які заходи впливу можуть застосовувати до платника аліментів з метою змусити його сплачувати аліменти?
Л. Самкова,
м. Кременець
У громадян і навіть у юристів досить часто побутує хибна думка про неможливість звернутися до приватного виконавця для стягнення аліментів. Однак це помилкове уявлення. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», існують певні обмеження щодо кола питань, якими не може займатися приватний виконавець. Серед таких обмежень є низка сімейно-правових питань (наприклад, відібрання дитини, спілкування з дитиною). Але на аліменти це не поширюється, тобто приватний виконавець може займатися питаннями примусового стягнення аліментів.
Інша причина зазначеного вище помилкового уявлення обумовлена обмеженням можливостей приватного виконавця вживати певні заходи впливу до платника аліментів. До речі, у виконавчому провадженні платник аліментів називається боржник, а їх одержувач — стягувач. Зауважу, що навіть за відсутності заборгованості за аліментами особа називається боржником, оскільки це найменування сторони виконавчого провадження.
Законом України «Про виконавче провадження» (далі — Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення та низкою інших законодавчих актів України було запроваджено низку заходів та обмежень до платника аліментів, в якого виникла заборгованість за аліментами у сумі платежів щонайменше за три місяці. Зокрема це включення до Єдиного реєстру боржників (ч. 5 ст. 9 Закону), звернення стягнення на майно такого платника (ч. 2 ст. 71 Закону), встановлення тимчасових обмежень прав такого платника, а саме: права на виїзд за межі України, права керування транспортними засобами, права користування зброєю та права полювати (ч. 9 ст. 71 Закону), накладення штрафу від 20% до 50% суми заборгованості зі сплати аліментів (ч. 14 ст. 71 Закону), притягнення до адміністративної відповідальності за несплату аліментів (ст. 183-1 КУпАП), притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів (ст. 164 КК України), надання права одержувачу аліментів вивозити дитину за межі України без згоди платника аліментів (ст. 157 СК України), нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (ст. 196 СК України) тощо. Практика застосування вказаних обмежень засвідчила, що одними з найбільш дієвих є обмеження низки прав платника аліментів, зокрема на виїзд за кордон і на керування транспортним засобом (іншими словами, водійських прав).
На відміну від державного виконавця, який в межах повноважень має право застосовувати всі вказані обмеження, приватний виконавець не може застосовувати обмеження прав боржника щодо виїзду за межі України, водіння автомобіля, володіння зброєю та полювання. Відсутність таких повноважень у приватного виконавця до певної міри нівелює його можливості для ефективного виконання судового рішення.
Обираючи між державним і приватним виконавцем, варто звернути увагу на розмір заборгованості та короткострокову мету, яку ставить перед собою стягувач аліментів. Якщо йдеться про необхідність стягнути вже наявну заборгованість за аліментами, тоді може бути доцільним звернутися до приватного виконавця, оскільки він діятиме більш оперативно і швидше. Якщо ж метою стягувача є обмежити виїзд боржника за кордон і таким чином стимулювати його платити аліменти (або ж сплатити наявну заборгованість), тоді необхідно звернутися саме до державного виконавця. Наголошу, що при здійсненні такого вибору саме стягувач володіє конкретними обставинами справи і знає особливості характеру боржника, в залежності від яких і належить здійснити вибір.
Я сплачував аліменти на дитину колишній дружині, але не знав, що вона подала заяву в державну виконавчу службу, тому не подавав туди квитанції. Крім того, я давав аліменти готівкою. Тепер виконавець не бере до уваги мої квитанції, а колишня дружина не підтверджує отримання аліментів. Як діяти в такому випадку?
Володимир Брунько,
м. Кременчук
Зауважу, що описана читачем проблема на практиці є доволі поширеною. Платник аліментів добросовісно їх сплачує, але при цьому не дбає про докази цього, сподіваючись на добросовісність одержувача аліментів. Коли ж платник аліментів з’ясовує про наявність виконавчого провадження, то виконавець вимагає доказів сплати аліментів, а одержувач просто відмовляється подавати виконавцю заяву про підтвердження отримання аліментів.
Самого лише факту перерахування коштів боржником на користь стягувача аліментів недостатньо. Важливо, щоб у відповідній квитанції чи фіскальному чеку було вказано, що такі кошти є аліментами. Вочевидь, у випадку читача відсутнє відповідне цільове призначення здійснених ним платежів. Тому виконавець і відмовляється брати до уваги такі платежі.
В цьому випадку допомогти може лише суд. По-перше, можливо викликати одержувача аліментів у якості свідка та запитати в нього/неї про призначення отриманих коштів. По-друге, інколи суди стають на сторону платника аліментів, зазначаючи, що оскільки між сторонами немає більше ніяких фінансових взаємовідносин, то обґрунтовано можна припускати, що здійснені платежі є саме аліментами.
Набагато складніше вирішувати питання з готівковими коштами. Насамперед варто пам’ятати, що саме платник таких коштів має вимагати від їх одержувача розписку про отримання таких коштів. Зважаючи, що показання свідка не є належними доказами отримання коштів, то в даному випадку платник аліментів повністю залежить від добросовісності їх одержувача. Якщо ж одержувач заперечує отримання таких коштів готівкою, тоді скоріш за все боржнику доведеться сплатити їх ще раз. Хоча, звісно, можна ініціювати низку судових справ і спробувати переконати одержувача аліментів визнати отримання аліментів.
Зрештою інструкція з примусового виконання рішень, якою керуються виконавці, передбачає необхідність сплати аліментів на банківський рахунок органу державної виконавчої служби або ж приватного виконавця. Тому у разі наявності виконавчого провадження доцільно сплачувати аліменти саме на відповідний рахунок виконавця.
Скажіть, будь ласка, якщо боржник сплатив усю заборгованість по аліментах, а залишилось сплатити штрафи (нараховано 30%, бо 2 роки не платив) — чи можна розстрочити виплату штрафів, уклавши угоду з виконавчою службою, і чи може виконавча служба зняти накладений нею арешт з 1/3 квартири?
Юрій Комар
Насамперед треба розділити запитання на кілька складових: (1) укладення мирової угоди, (2) розстрочення заборгованості за аліментами та інших платежів, (3) зняття арешту з майна боржника.
Наголошу, що мирова угода укладається не з виконавчою службою, а між сторонами виконавчого провадження, тобто між стягувачем і боржником. Компетенція органу державної виконавчої служби взагалі не передбачає можливості укладення мирової угоди з боржником.
Більш того, відповідно до ст. 434 Цивільного процесуального кодексу України, мирова угода сторін у виконавчому провадженні підлягає затвердженню судом, до якого її подає виконавець. Тобто підписання мирової угоди між стягувачем і боржником недостатньо для того, щоб державна виконавча служба керувалася цим документом. Хоча, звісно, якщо сторони повідомлять державного виконавця про такий свій намір і попросять не вчиняти активних дій, то до винесення судом ухвали про затвердження мирової угоди у виконавчому провадженні можна розраховувати на відсутність активних дій державного виконавця.
Наступне питання стосується можливості розстрочення (як, до речі, і відстрочення) платежів у виконавчому провадженні про стягнення аліментів. Так, відповідно до ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 197 Сімейного кодексу України, питання розстрочення заборгованості за аліментами вирішується судом за заявою платника аліментів. При цьому у такій заяві належить досить ґрунтовно викласти причини неможливості своєчасного виконання судового рішення. Ідеться насамперед про майнове становище боржника і відповідні докази, які це підтверджують. Також доцільно надати суду план (графік) погашення заборгованості у випадку, коли йдеться про розстрочення заборгованості.
Зауважу, що вирішення цього питання судом з точки зору закону має відбутися упродовж кількох тижнів. Однак на практиці це залежить від завантаженості судді, а сьогодні ще й від розвитку ситуації з пандемією коронавірусної інфекції. Тому реально вирішення судом питання про розстрочення чи відстрочення сплати заборгованості може зайняти навіть кілька місяців.
Наголошу, що звернення до суду із заявою про розстрочення чи відстрочення сплати заборгованості не зупиняє (і не впливає іншим чином) на здійснення виконавчих дій. Тобто виконавець до ухвалення відповідного судового рішення вживає всіх передбачених законом заходів впливу щодо боржника у виконавчому провадженні.
У випадку читача я б порадив спробувати звернутися до адміністративного суду з метою оскарження накладеного на нього штрафу. Підставою для цього може слугувати помилка або неточність, допущені виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості за аліментами (навіть на 1 гривню).
Остання складова запитання читача стосується зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні. Наразі підзаконні нормативно-правові акти передбачають, що у разі відсутності заборгованості як за аліментами, так і за штрафами виконавець знімає арешт. Попередня редакція законодавства взагалі не допускала зняття арешту у разі, якщо виникала заборгованість зі сплати аліментів (навіть у разі її погашення). Зауважу, що деякі державні виконавці ще не призвичаїлися до чинного підходу і продовжують керуватися застарілою редакцією законодавства.
У випадку, який описаний читачем, вочевидь, виконавець не має достатніх правових підстав для скасування накладеного арешту на майно боржника. На практиці виконавець може скасувати такий арешт, якщо стягувач надасть свою згоду на це. Доцільно в такій заяві вказати, що існує домовленість між ним і божником щодо порядку погашення відповідного грошового зобов’язання.
Підсумовуючи випадок читача, можна порадити йому шукати порозуміння зі стягувачем аліментів, оскільки в його випадку можливість отримання бажаного для читача результату цілком залежить від волі та дій стягувача.
Прошу дуже допомогти у вирішенні мого питання. Моя сестра після розлучення отримує аліменти в твердій грошовій сумі. Батько дитини — громадянин України постійно мешкає в Польщі і там офіційно працює, заробляючи близько 1000 євро на місяць. Як дізнатися розмір його заробітної плати, щоб, маючи такі дані, через суд збільшити розмір аліментів?
Олександр Олександрович Кухарчук
У даному випадку можна запропонувати кілька варіантів, щоб з’ясувати розмір доходів платника аліментів. По-перше, найбільш швидким і доволі зручним способом є залучення адвоката в Польщі, який отримає відповідну інформацію.
Далі її необхідно буде легалізувати належним чином і надати суду в Україні. Можу порадити шукати адвоката із залученням української діаспори в Польщі. Зазвичай наші громадяни знають правників, які співпрацюють з діаспорою, а такі юристи можуть володіти українською чи російською мовами і розуміють окремі особливості національного правопорядку України.
По-друге, завжди можна скористатися механізмом, який пропонується договором про правову допомогу між Україною і Польщею 1993 р. та іншими міжнародними договорами, зокрема Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 р. Цей механізм передбачає, що суд України надсилає до суду Польщі відповідну ухвалу про витребування інформації, у даному випадку щодо розміру доходів платника аліментів. Оскільки таке пересилання між судами здійснюється із залученням міністерств юстиції обох держав, то на практиці це займає не менше шести місяців.
По-третє, якщо аліменти в Україні вже стягуються, тоді подібним чином як з судом запит щодо доходів платника аліментів може надіслати орган ДВС через структури Міністерства юстиції України. Однак цей підхід є найменш передбачуваним, оскільки законодавство не регламентує ці питання достатньо чітко. Але якщо вже виконавче провадження в Україні існує, тоді доцільно скористатися цим механізмом паралельно з двома іншими, щоб мати повнішу інформацію.
З урахуванням конкретних обставин ситуації, саме сестрі читача належить вирішити, яким підходом їй варто скористатися.
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua
Матеріали рубрики «Запитайте в експерта» захищено авторськими правами