День працівників сільського господарства, що традиційно відзначається в третю неділю третього місяця осені (а цього року це 17 листопада) — неабияке свято для хліборобів Київщини. Уже другий рік поспіль область заслужено пишається рекордним жнивним ужинком. І є змога вирощувати ще більший урожай. У цьому впевнений голова облдержадміністрації Анатолій ПРИСЯЖНЮК.
.jpg)
— Київщина на чорноземи значно бідніша, ніж інші регіони, але спромоглася цього року досягти найвищої у країні врожайності зернових з гектара. За рахунок чого?
— Область насправді нині лідер в аграрному секторі країни. Уперше за 80 років Київщина торік зібрала три мільйони тонн зерна. Цього року, очевидно, перевершимо й торішні успіхи. І це попри те, що орні площі після розпаювання земель сільгосппризначення значно зменшилися. Більш як стотисячний клин ріллі нашого краю в Іванківському і Поліському районах безжально відібрала у хліборобів чорнобильська трагедія. Та завдяки новим технологіям, ефективним методам господарювання, якісному насінню маємо достойний результат.
Регіон демонструє добрі показники в усіх напрямах соціально-економічного розвитку, він лідер з наповнення бюджету країни, завоював першість у виробництві м’яса, молока, яєць, інших сільгосппродуктів.
2010-го введено в експлуатацію понад 600 сучасних промислових і сільгосппідприємств, створено понад 200 тисяч робочих місць. Область — лідер у залученні інвестицій, зокрема у сільське господарство та переробну промисловість.
— Погода додає клопоту хліборобам?
— Попри сюрпризи, які підносить природа, люди, держава чекають від аграріїв продукції. І ми не маємо права списувати все на негоду, а мусимо навчитися господарювати і в складних умовах. Якщо дотримуватися всіх агротехнічних норм, вчасно засівати якісне насіння і вносити необхідні мінеральні й органічні добрива, то несприятливі природні умови не такі вже й страшні.
Нинішня дощова осінь була нелегкою для хліборобів, але вони вчасно впоралися з осінньо-польовими роботами та заклали добрий фундамент для майбутнього врожаю. А плани посівів складаються з огляду на потреби області й столиці. Тож вирощуємо не тільки соняшник чи кукурудзу як найбільш рентабельні культури, а, залежно від особливостей кожного району, засіваємо цукровий буряк, гречку, пшеницю, сою тощо.
— Чи активно страхують аграрії майбутній урожай?
— Сільське господарство ризиковане. І технології, й методи господарювання, й погодні чинники впливають на ужинок. А зрушення у сільгоспстрахуванні на Київщині є: половина аграріїв завчасно страхує майбутній урожай.
Без підтримки складно
— Що сьогодні найбільше потрібно селянам?
— Треба підтримувати хлібороба дешевими кредитами. Великі сільгосппідприємства, агрофірми мають змогу зберігати врожай, чекаючи прийнятних цін. А ось малі господарства, фермери якщо беруть кредит, часто реалізовують продукцію з поля, аби якомога швидше віддати борги з меншими відсотками. Закупівельні ціни на цей час знижуються, а то й обвалюються нижче за собівартість. І фермер, тяжко відпрацювавши рік, продає зерно, віддає банкові гроші й… залишається ні з чим.
Ми намагаємося допомогти фермерові: за останні два роки на Київщині збудовано 21 елеватор. А потрібно ще щонайменше 10—15. Заклали фундамент під будівництво одного навіть у депресивному Іванківському районі. Тут цього року вперше після чорнобильської аварії почали обробляти поліські землі, й на сьогодні є потреба в елеваторі. До речі, зерно з Іванківського району перевірили на вміст радіації німецькі фахівці. Показники в нормі, тож з німцями укладено угоду про співпрацю: майбутній урожай цього краю вони закуповуватимуть для своїх потреб.
Щодо тваринництва. Сільські землі, зокрема пасовища, було бездумно розпайовано. І попри те, що виплачуються дотації за вирощування молодняку ВРХ, проблема з випасом телят залишається. Улітку ми боролися з ділками, які штучно занижували закупівельні ціни на молоко від домогосподарств селян. Останніми роками йдеться про створення сільгоспкооперативів. Та лише зараз аграрне міністерство розробляє умови, готує спеціальну техніку, яку надаватиме в лізинг.
Нещодавно у Бориспільському районі презентували молоковози нового покоління з холодильниками та всім необхідним обладнанням для дотримання стандартів якості й реалізації свіжої продукції навіть під час виїзної торгівлі на ринку. Треба допомогти дрібним фермерам, одноосібникам придбати їх, виділивши, скажімо, на певних умовах, по сто тисяч гривень, аби кожен міг стати на ноги і розвивати своє господарство.
— Область не раз відзначалася земельними скандалами. Нині їх поменшало. Люди змирилися чи відчули допомогу влади?
— Ми врегулювали не одну сотню таких конфліктів. Тихо, мирно. Для нас головне, щоб люди відчували справедливість. Так, нещодавно поставили крапку в конфлікті з підприємством Бориспільського району, яке віддало в оренду селянські земельні паї без згоди справжніх власників землі. Суди тривали кілька років — люди дійшли до Верховного суду, але лише з допомогою фахівців адміністрації та правоохоронних органів вдалося врегулювати ситуацію. Захистили і дачників, у яких хотіли відібрати неприватизовані земельні ділянки.
Важливі проекти
— А що робите, аби хлібороби та їхні родини жили в комфортних умовах, мали належне медичне обслуговування, а їхні діти — ще й хорошу освіту?
— Завітайте у село майбутнього — Проців на Бориспільщині. Там відкрили амбулаторію, дитячий садочок на 150 місць, центр дитячої творчості, звели багатоквартирний будинок, у якому соціальне житло отримали освітяни й медики, заасфальтували дороги, освітлили вулиці, облаштували парк. І це лише перший крок на обраному шляху. Необхідно створювати нові робочі місця з гідною зарплатою. Селу це потрібно.
Президент доручив органам місцевого самоврядування приділити найбільше уваги створенню перших робочих місць для молоді та забезпеченню молодих спеціалістів житлом, щоб вони залишалися в селі, а не тікали в місто. На Київщині вже ухвалили таку програму: зокрема щороку 50 випускників сільських шкіл направляють у Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, сто — у Білоцерківський аграрний університет. Навчаються вони за кошти обласного бюджету. І потім повертаються працювати в село. Будуємо для них соціальне житло.
— Чим ще може похвалитися область?
— Сучасним хлібозаводом у Васильківському районі. Раніше додавала клопоту ціна і доставка хліба, адже ми повністю залежали від столичного монополіста «Київхліб». Нині є власне підприємство, яке виробляє 200 тонн хліба за добу, маючи виробничі потужності до 300 тонн, на які незабаром плануємо вийти. Пекарі погодилися не піднімати ціну на соціальні сорти хліба. Докладаємо зусиль, щоб позбутися посередників-перекупників на цьому ринку, які штучно завищують вартість хлібини на гривню-півтори.
До Дня працівників сільського господарства закладаємо фундамент під будівництво ще одного хлібозаводу. Це 700 мільйонів гривень інвестицій. Він за новітніми технологіями вироблятиме навіть заморожену продукцію, яку постачатиме не лише в Україні, а й на експорт.
Побудували найбільший у Європі оптовий ринок сільгосппродукції «Столичний», на території області споруджено близько двох десятків сучасних овочесховищ тощо. Маємо змогу понад півмільйона тонн овочів і фруктів зберігати аж до наступного літа і так утримувати стабільні ціни та забезпечувати споживачів продукцією.
Ще кілька років тому забезпечення киян та й жителів області плодоовочевою продукцією було гострою проблемою. Вже восени наші прилавки завойовували здебільшого імпортні фрукти й овочі, а взимку залежність від імпорту була повною. А половина вітчизняного врожаю згнивала у полях і в садах. Бо одне діло — виростити, а друге — зібрати й зберегти.
Нині започатковуємо десяток нових виробничих потужних проектів, сумарна вартість будівництва яких перевищує мільярд доларів.
— У чому секрет інвестиційного буму в регіоні?
— Інвесторам потрібні умови і тиша. Наша країна дуже цікава для них. А ми, щоб інвестор, який прийшов, не бігав місяцями, а то й роками по різних службах, погоджуючи проектну документацію, створюємо робочу групу, сідаємо за круглий стіл з представниками всіх профільних відомств і працюємо. І люди бачать сприяння влади. Тож не дивно, що, наприклад, Васильківський хлібокомбінат торік збудували за дев’ять місяців, а не за два роки, як прогнозували. Саме так треба працювати з інвестором і створювати належні умови для реалізації проектів.
— Ви ініціювали сміливу й дуже копітку програму «Київщина без околиць». Як реалізуєте її?
— Розвиваємо не лише пристоличні райони, а й віддалені від Києва. На Богуславщині — околиці області — зводимо льодовий палац для чотирьох районів: Богуславського, Рокитнянського, Кагарлицького і Миронівського. Реалізовуємо більшість соціальних проектів, застосовуючи механізм державно-приватного партнерства. Наприклад, у Процеві на будівництво соціальних об’єктів жодної копійки бюджетних коштів не використали.
Але роботи ще непочатий край. Треба замінити на нові близько ста карет швидкої медичної допомоги, понад сотню старих шкільних автобусів, адже возити дітей на них дедалі небезпечніше.
На Київщині вже третій рік поліпшується демографічна ситуація. Цього року ми відкрили 21 дошкільний навчальний заклад, а також нові групи у тих, що працюють, збільшивши кількість місць у дитсадках на 3,5 тисячі. Але цього замало, потрібно ще 10 тисяч місць. За два останні роки відкрито 10 нових шкіл, а до кінця 2013-го ще дві введемо в експлуатацію. Нині комп’ютеризовано 99% навчальних закладів.
Але деякі школи треба закривати, бо там учителів більше, ніж учнів. Батьки повинні ставитися до цього з розумінням, адже дітям слід здобувати знання в умовах здорової конкуренції серед учнів. Інакше така дитина не матиме перспектив. А завдання влади — організувати підвезення учнів з маленьких сіл до сучасних навчальних закладів.
— Що побажаєте сільським трудівникам на їхньому святі?
— Це свято наші селяни заслужили. У непростих умовах працювали недосипаючи, користуючись кожним погожим днем, аби посіяти і зібрати врожай. Бажаю хліборобам здоров’я, сили, довголіття, щастя й миру в родинах, тепла і затишку в оселях. Хочу щиро подякувати їм за невтомну працю і неоціненний внесок у розвиток Київщини і всієї України.
Віра ТКАЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Анатолій ПРИСЯЖНЮК. Народився 1953 року в селі Куна Гайсинського району Вінницької області. Має дві вищі освіти. З 19 березня 2010-го — голова Київської обласної державної адміністрації.