З появою в Україні професії приватного виконавця у 2016 році, ефективність виконання рішень значно зросла, що потроху почало повертати довіру громадян до виконавчої системи. Станом на сьогодні в країні працює більше двохсот приватних виконавців, але це дуже мало у порівнянні з кількістю державних, яких налічує майже 4000.
Про актуальні проблеми нової юридичної професії і шляхи їх вирішення, розповіли приватний виконавець Андрій Филипів та адвокат Олексій Воробйов.
Відносини сторін виконавчого провадження регулюються відповідним Законом України «Про виконавче провадження». Згідно зі статтею 19 Закону виняткове право ініціювати відкриття виконавчого провадження належить стягувачу. Для цього він повинен подати відповідну заяву, визначитись, з ким саме буде працювати по справі, з державним чи приватним виконавцем, після чого ініціювати відкриття провадження за місцем проживання боржника або місцезнаходженням його майна.
Якщо стягувач бажає працювати саме з приватним виконавцем, він мусить вибирати з фахівців, виконавчий округ яких співпадає з місцем перебування боржника або його майна.
Остання вимога створює для обох сторін певні труднощі, – підкреслює приватний виконавець Андрій Филипів.
Відповідно до статті 24 Закону «Про виконавче провадження», приватний виконавець може працювати у рамках виконавчого провадження на всій території України. А ось відкрити провадження — лише за умов, коли боржник або його майно перебувають у межах виконавчого округу виконавця.
Тобто, якщо наприклад, майно боржника розташоване у Київській області, стягувач повинен обирати для відкриття провадження приватного виконавця, який належить виключно до виконавчого округу Київської області.
Це призводить до того, що стягувач у деяких випадках фактично не має альтернативи вибору. Особливо це стосується округів, де немає приватного виконавця як, в Луганській області, де зареєстровані один чи два-три приватних виконавця, як наприклад, у Вінницькій, Житомирській чи Херсонській областях. Стягувач має ризик зіткнутися з ситуацією відсутності приватного виконавця або його перевантаженістю справами, тимчасовою непрацездатністю або відпусткою, а також можливим конфліктом інтересів з приватним виконавцем, якщо той є добрим знайомим боржника, або боржник одночасно виступає стягувачем у іншому провадженні, яке веде виконавець.
За таких умов стягувачу залишається або змиритись з неможливістю реалізації свого права вибору, або звернутися до державного виконавця, ефективність виконання рішень яких, як показує практика, є нижчою.
Тож маємо патову ситуацію, коли стягувач, за наявності щонайменше двохсот приватних виконавців у інших виконавчих округах, повинен обмежувати себе вибором одного-двох або, взагалі не може звернутися до приватного виконавця через його відсутність!
Звернемось до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». У статті 27 зазначено, що громадяни і юридичні особи мають право вільного вибору діючого приватного виконавця, враховуючи суму стягнення та місце виконання рішення, визначене Законом України «Про виконавче провадження».
То ж маємо ще одне підтвердження застосування обмеження за місцем, але разом з ним певне протиріччя. Бо право вільного вибору трактується як таке, що нічим не обмежується, і якому ніхто чи ніщо не заважає.
І цим правом ми успішно користуємося у виборі будь-якого фахівця, лікаря, чи адвоката, вибираючи за певними критеріями, але на власний розсуд. Чому ж тоді ми не можемо у повній мірі скористатися правом вільного вибору приватного виконавця? – питає Андрій Филипів.
Адже ця професія створювалась з метою підвищення якості виконання рішень, а не задля подолання стягувачами додаткових перешкод.
У той же час, Андрій Филипів вказує на виключення з загальних правил, яке створює можливість для стягувача звернутися до приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника, а саме грошових коштів на його рахунках у банку, відділення або філія якого розташована на території виконавчого округу приватного виконавця.
Правомірність таких дій підтверджується низкою судових рішень, зокрема, по справах
№905/584/19 http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717186, від 27.12.2019,
та № 910/7534/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/85048264 від 21.10.2019, та інших.
Також Андрій Филипів вказує на помилковість твердження про необхідність встановлення стягувачем наявності коштів на банківському рахунку боржника на момент відкриття виконавчого провадження. Адже відповідно до приписів п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», відповідну інформацію від фінансових установ має право отримувати приватний виконавець в процесі виконання рішення, тобто, після відкриття провадження, а не перед цим.
Ті ж тези доводить у своїх висновках адвокат Олексій Воробйов.
Якщо щодо встановлення місця знаходження боржника зазвичай питань не виникає, бо інформація про це є у вільному доступі, а також у виконавчому документі, встановлення місця знаходження майна боржника має певні нюанси, зазначає Воробйов.
Як показала практика правозастосування, підтверджена судовою практикою, місце знаходження майна боржника дає опції стягувачу пред’явити виконавчий документ приватному виконавцю, округ якого не співпадає із місцем знаходження боржника. Як правило це стосується рухомого майна і особливо грошових коштів на банківських рахунках.
Верховний суд неодноразово зазначав у своїх правових позиціях, що безготівкова форма грошових коштів є юридичною фікцією, яка означає реальне знаходження грошових коштів боржника на певному рахунку в банківській установі, тобто, різновидом майна з огляду на приписи гл. 13 ЦК України. Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», безготівкова форма вважається різновидом грошових коштів, тобто свідчить про реальне знаходження грошових коштів на рахунку боржника у банку. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках»
З огляду на це, фахівець ставить під сумнів законність та відповідність Конституції України та Закону «Про виконавче провадження» прийнятий у грудні минулого року Наказ Мінюсту № 3940/5 «Про внесення зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень», який вводить нове не передбачене законодавством зобов'язання стягувача у заяві про примусове виконання рішення доводити наявність коштів боржника на рахунку у банку у випадку подання заяви про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням коштів боржника. Адже згідно зі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право, а не зобов’язаний, зазначити відомості про рахунки та кошти боржника, а виконавець має право на розкриття банківської таємниці та отримання такої інформації в процесі виконання рішення.
Але набагато простіше було і стягувачу і приватному виконавцю, якщо б обмеження за округом було скасовано.
У якості прикладу адвокат Олексій Воробйов наводить систему англійського права, яка є однією з найбільш розвинених у світі. Географічні округи у Англії були скасовані ще у 2004 році. Більш того, англійське законодавство дозволяє приватним виконавцям об’єднуватись у товариства. Все це загалом допомагає задовольняти потреби у виконанні рішень на території всієї країни, навіть у тих її куточках, де раніше ніколи не було офісів приватних виконавців.
Отже, враховуючи практику Верховного суду України, і прогресивний досвід провідних держав, приватний виконавець Андрій Филипів та адвокат Олексій Воробйов вважають доцільним внесення до Закону України «Про виконавче провадження» змін, яки б:
♦ чітко встановлювали право стягувача на вільний вибір приватного виконавця без урахування округу;
♦ дозволяли приватним виконавцям об’єднуватись та діяти у формі юридичних осіб.
На думку фахівців, відповідні зміни повинні сприяти розширенню доступу громадян до правосуддя та послуг приватних виконавців, стимулювати конкуренцію та ріст показників ефективності виконання рішень в Україні.
теги: #Андрій Филипів, приватний виконавець