Головний акушер-гінеколог
Київської області
Андрій ШУТКА
Майбутнє країни не можливе без дітей. Діти не можуть народжуватися без допомоги акушерів-гінекологів. Акушери-гінекологи — невід’ємна частина цілісної галузі, стан якої, в свою чергу, залежить від рішень її керівника — головного акушера-гінеколога служби. Язик не повертається назвати цього поважного чиновника головною повитухою області. Але саме йому, Андрієві Шутці, головному акушеру-гінекологові столичного регіону, доведеться незабаром прийняти дуже важливі пологи — на світ має з’явитися оновлена служба родопомочі Київщини. Саме про це наша з ним розмова.
Щось не так — і скарга у Верховну Раду
— Важко керувати цілою галуззю, тим більше столичної області?
— Ви самі зауважили: область столична. Населення дуже різноманітне — від урядовців до звичайних українців. У жителів Київщини багато можливостей вийти на народних депутатів. Вони користуються моментом, і коли щось їм не подобається, одразу пишуть скарги у Верховну Раду. Але працювати в області приємно, спілкуюся з людьми дуже різними: не лише віддаю, а й беру від них.
— Зараз усе в галузі йде, як хочете ви, керівник?
— А вам усе подобається в державі? Так само не все гаразд і в галузі медицини, і зокрема акушерсько-гінекологічної служби області. Є свої плюси. Та є й мінуси — наприклад обмеження фінансування. Але ми повинні рухатися вперед. Нині існує програма президента про створення перинатальних центрів в Україні для поліпшення перинатальної допомоги. Визначено пілотні регіони, Київщина включена в програму на період 2012 року.
— Вона теж учасник пілотного проекту?
— Пілотними є Вінницька, Донецька і Харківська області. А нам на базі їхніх напрацювань розкажуть, як поліпшити галузь.
— Але служба вже існує, допомогу надають, діти народжуються. В чому новизна?
— Видано наказ МОЗ про перинатальні центри, які перебуватимуть на базі центральних районних лікарень. Але збудувати приміщення — це ще не все. Найголовніше — забезпечити апаратурою і медикаментами. У нас існує проблема передчасних пологів. Тому необхідно створювати дитячі реанімації. Насамперед туди потрібна дихальна апаратура, апаратура, що підтримує життєдіяльність дитини, так звані сурфактанти, які забезпечують повноцінне розправлення легень. А це коштує чималі гроші. Потім навчання спеціалістів — їх треба направляти на курси тематичного вдосконалення.
Майбутня мама: як там моя крихітка? Фото з сайту royalmedgroup.com
У периферії заберуть роботу?
— Область приєднається до програми у 2012 році, але ви готуєтеся вже тепер...
— Ми зважатимемо на помилки пілотних областей, аби згладжувати ці кути. У Київській області заплановано створення чотирьох перинатальних центрів — на базі Київського обласного центру охорони здоров’я матері і дитини, а також у Білій Церкві, Броварах і Боярці. Там плануємо надавати акушерсько-гінекологічну допомогу пацієнтам з усієї області.
— На яку суму, що її мають виділити на реконструкцію галузі, ви розраховуєте?
— Не хочу завантажувати вас цифрами, але сума чимала. Необхідні не просто ліжко, тумбочка, медсестра — потрібні сучасні рентген- та апарати УЗД, апарат для проведення МРТ, КТ, інфузомати, інтубаційні трубки, катетери, ліжечка і сповивальні столики з підігрівом. Це все коштує дуже багато.
— Ними можна було б оснастити пологові будинки, які існують...
— В області 30 пологодопоміжних закладів. Наповнити усі 30 чи лише чотири, але повноцінно — є різниця? Інші пологові відділення теж існуватимуть. Якщо вагітна належить до групи низького рівня ризику, то вона може народжувати і в своїй Володарці чи Сквирі. Але за потреби буде переведена в один із створених перинатальних центрів.
— Провокативне запитання, яке ставить саме життя: як реагує на нововведення периферія, в якої хочуть забрати частину пацієнтів і перевести в ці перинатальні центри?
— Це запитання дипломатичне, такі думки існують на периферії. Але лікарі розуміють, що вони не нададуть повноцінної допомоги, — не через невміння, а через брак обладнання. Потім, не дай Боже, станеться якийсь форс-мажор, я викличу лікаря: «Є накази МОЗ — а ви не дотрималися їх і взяли на себе таку відповідальність. Якими чинниками ви керувалися?»
Список для вагітної
— Пане Андрію, перерахуйте основні «мінуси» і «плюси» в роботі служби області.
— Плюси: хоч в Україні смертність переважає над народжуваністю, жінок серйозно заохочують матеріально, аби лиш народжували. Область майже на 90% забезпечена медиками. У великих лікарнях є служба переливання крові — вже не веземо крові з Києва. Уся невідкладна служба забезпечена медикаментами. А мінуси... Є райони, де акушерське відділення розташовується в такому корпусі, що жодна санстанція не може дозволити його існування. Хоч у нас є небідні райони, де з допомогою місцевої адміністрації медицина могла б нормально жити. Але чомусь немає порозуміння між головним лікарем і головою райдержадміністрації. Те саме щодо медикаментів. Маємо ліки лише для невідкладної допомоги, а родичам вагітної даємо список, аби самі купували. Та попри це галузь функціонує непогано. Нас включили в українсько-швейцарський проект «Здоров’я матері і дитини» й американський з такою самою назвою — з удосконалення акушерсько-гінекологічної допомоги.
— Можете назвати райони, якими ви задоволені в плані акушерсько-гінекологічної допомоги?
— Найкращі пологові будинки в Білій Церкві, Боярці, Броварах. Непогано працюють у Кагарлику, Рокитному, Фастові, Березані, Баришівці. Подобається робота завідуючого відділенням у Переяславі-Хмельницькому. Налагоджується робота в Яготині. Непогано працюють і зовсім маленькі райони — Володарка, Тараща, Сквира.
— Проілюструйте стан речей цифрами.
— Ми відповідаємо за смертність дітей від народження до 168 годин життя, куруємо період під час вагітності і в пологах. За вісім місяців перинатальна смертність у нас становила 6,78 проміле. Цей показник нижчий за середньоукраїнський (8,78 проміле). В Україні є області з показниками і 10 проміле, і 11.
Усі хочуть приймати пологи. А чи вміють?
— Ви сказали, що медиків у галузі вистачає на 90%.
— Є регіони, де населення майже немає, і акушеру-гінекологові там просто нічого робити. Усі центральні райони забезпечені на 100% — знайти місце молодому спеціалістові в Києві взагалі нереально, а на території області можна, але треба поїздити-пошукати.
— Усі ж, напевне, хочуть одразу оперувати, пологи приймати...
— Ні, спочатку отримати місце роботи, а далі вже розвиватися. А хто не хоче оперувати і приймати пологи?
— Раніше їхали у глухий район, щоб чогось навчитися, а вже потім до складнішого бралися. А нині одразу намагаються брати коня за вуздечку…
— За Радянського Союзу молодий фахівець не міг працювати в центральних лікувальних закладах. Його направляли на стажування в заклад нижчого рівня, де він удосконалювався три роки. А тепер... Не знаю, в чому причина, але молодого спеціаліста нині можна зустріти в провідних лікувальних установах. Не обговорюватиму цього.
— Чи охоче нині йдуть в акушери-гінекологи?
— Так, і кількість місць обмежена, а коли приходять у наше управління по направлення, у коридорах просто не пройти. Це складна спеціальність, у жодній іншій так не карають за смертність. Та попри всі складнощі роботи, молоді фахівці рвуться сюди. Хоч часто проходять інтернатуру, а потім кажуть: «Це не моє», і йдуть займатися роботою, аж ніяк не пов’язаною з медициною.
— Чи можете сказати, що старі кадри відходять, а нові не набувають належної кваліфікації?
— Існує ще така ситуація, що перші відходять, але молодих не вчать — на тих ніхто не звертає уваги. Тому молоді мусять тикатися то до того, то до того, щоб навчитися...
— У США вміння лікаря-інтерна контролюють: він має стільки-то прооперувати, прийняти пологів... У нас же що захопив у конкуренції з іншими інтернами, того й навчився. Знаю, бо сама проходила інтернатуру. Як керівникові галузі хіба вам не підвладна ця ситуація?
— У молодих фахівців табель маніпуляцій є, по закінченні інтернатури там комар носа не підточить, але вміння і знання у всіх вчорашніх інтернів абсолютно різні.
Оксана КОВТОНЮК
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Андрій ШУТКА. Народився 30 квітня 1969 року в м. Івано-Франківську. 1992 року закінчив Івано-Франківський медичний інститут, здобув фах акушера-гінеколога. У 2001 році захистив кандидатську дисертацію, кандидат медичних наук. Завідував відділенням Івано-Франківського обласного перинатального центру. Має вищу атестаційну категорію. З 2009 року обіймає посаду головного акушера-гінеколога Головного управління охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації.