Як відомо, вдосконаленню немає меж. Цю догму підтвердили під час брифінгу на тему «Вдосконалення системи продовольчого забезпечення військовослужбовців Збройних сил України» військові чиновники та представник волонтерського десанту Міноборони. На щастя, тема нині має спільний знаменник для спікерів від громадськості, волонтерів, чиновників і самих військових. Продовольче забезпечення армійців належне.
Біда навчила
Справді, у перші місяці бойових дій були проблеми із забезпеченням продуктами харчування і питною водою. Аутсорсингові компанії постачали вантажі з продовольством лише до безпечної для них лінії. Тиловики ЗСУ не спростовують і фактів, що бійцям із західних військових частин видавали, як це визначено документально, сухпайки на три доби, а вони потрапляли у розташування на четверту. Виходило, що своє вже з’їли, а на новому місці дислокації ще не стали на забезпечення. Було всього, визнали військові чиновники. Навіть із кадрами військових кухарів.
У 2006 році, щоб вивільнити особовий склад від виконання нарядів по кухні, було запроваджено експеримент із надання послуг за принципом аутсорсингу. Тобто до приготування їжі, прибирання, миття посуду в штатний розпис військових частин залучили цивільних.
— Під час експерименту почали скорочувати установи тилу, — розповів начальник центрального управління продовольчого забезпечення тилу ЗСУ полковник Олександр Андрух. — Так із 24 установ центрального управління продовольчого забезпечення залишилося 2. За добу втратили роботу 5864 військові кухарі, а заразом закрилися три школи, де готували кашоварів. А коли розпочалася АТО, все змінилося.
Після оголошення першої черги мобілізації виникли проблеми. Кількість військовослужбовців значно зросла, аутсорсингові компанії перейшли на часткове надання послуг, а саме на доставку продуктів. Запаси матеріальних засобів не збереглися. Готувати в полі було нікому. Крім того, не було навіть законодавчих підстав для харчування особового складу, що прибував за мобілізацією.
Армійців годували й годують за двома постановами щодо організації харчування у мирний та у воєнний час. Мобілізованих мали годувати за другим документом — про організацію харчування у воєнний час. Однак часткову мобілізацію оголосили, а воєнний стан — ні. Новобранці прибували, а їсти… не мали права. Терміново внесеними змінами у постанову ситуацію виправили.
Сало є!
— Раніше військових кухарів готували три місяці, — розповів заступник начальника центрального управління продовольчого забезпечення полковник Микола Куклюк. — У зв’язку з гострою потребою фахівців у зоні проведення АТО програму підготовки скоротили до місяця, а потім — до 10 днів. Основний акцент у навчальній програмі зроблено на організації харчування на технічних засобах продовольчої служби. Найскладніше, що є в цій професії, — освоїти польову кухню. На початок АТО армія мала потребу у 2898 кухарях. А військкомати змогли забезпечити лише 800 спеціалістів.
Нині малочисельні групи бійців мають у спорядженні спеціальний малогабаритний пристрій для приготування їжі. Він складається з казанка, підставки, паяльної лампи. А ще — інструкції, в якій є інформація, як із брикета концентрату перших страв приготувати суп, а з макаронів і тушонки — другу страву. «Кожен чоловік, а особливо любителі риболовлі, — пояснив військовий, — подібними пристроями користується на природі. Розпалити вогонь у лампі нескладно. Нею просто користуватися, вона автономна, і приготувати можна на 10 чоловік».
Нині, за словами начальника центрального управління продовольчого забезпечення тилу ЗСУ полковника Олександра Андруха, проблем із забезпеченням бійців харчами немає. «На схід доставляють продукти і питну воду вагонами. Тому справедливо сказати, що потреба у базових продуктах, які збирали волонтери і доставляли машинами, уже відпала», — зауважив він.
За словами полковника, «жодне військо не отримує таку норму, як наші солдати в зоні АТО». Навіть на зауваження журналіста, який переказав слова свого товариша-бійця про бажання поїсти сала, якого нібито в раціоні немає, знайшовся аргумент, підтверджений документом: сало є!
Загалом перелік основних харчів на добу для кожного солдата складається з 50 грамів сала, 50 грамів печива, 120 грамів крупи, 100 грамів макаронів, 375 грамів м’яса, 150 грамів риби, 20 грамів згущеного молока, 5 яєць, 80 грамів цукру, 1,5 літра води, 900 грамів овочів. На цьому пункті, щоправда, прозвучала поправка, що складно у бойових умовах, приміром, на одну бригаду бійців начистити 4 тонни картоплі. І, до речі, зменшили норму хліба, яка раніше становила 650 грамів, натомість додали 50 грамів солодкої випічки.
— Якщо проблеми і виникають, то лише на рівні військової частини, — пояснив Олександр Андрух. — Адже багато залежить саме від командира.
А ще, сказав офіцер, є проблема психологічного плану. Не підготовлені морально до зміни обстановки бійці з числа призваних за мобілізацією у звичних для кадрових військових умовах не відразу звикають до специфіки польової кухні.
Це підтвердила і представник волонтерського десанту Міноборони Діана Петреня: «Підвезення продуктів справді нині налагоджено. Проблеми є на рівні середньої ланки. Якщо командир не замовив харчів, то в його частину їх не привезуть. За моїми спостереженнями, хлопці бояться телефонувати на «гарячу лінію» і розповідати про порушення. Вони телефонують мені чи пишуть у Фейсбук і просять допомоги. Ще немає довіри до дієвості офіційних дзвінків».
Представники Міноборони наголошують, що кожен сигнал на «гарячу лінію» не залишиться без розгляду. Вони звернулися через ЗМІ до військовослужбовців анонімно сповіщати про порушення у забезпеченні харчами.
Солдати хочуть шоколаду
І все-таки від продуктової допомоги волонтерів військові не відмовляються. Власним досвідом поділився якось один бізнесмен. Він розповів про бажання допомагати армії, як годиться патріотові, однак зауважив на нюансі. Поміч має бути адресною. Його спонсорство обчислюється тисячами гривень. Куплені за його кошт засоби захисту, приціли та оптичне обладнання рятують від куль українських бійців. І він не хоче, щоб придбане ним потім десь перепродували чи використовували не за призначенням. Через знайомих виходить на конкретну військову частину, в командира дізнається про потреби і через відповідну процедуру дарує необхідне спорядження.
До речі, інколи в соцмережах знаходжу нарікання про нібито викинуті в рови харчі, привезені волонтерами. Так само із жалем перечитую повідомлення із соцмереж про те, як пенсіонери відривають від свого мізерного бюджету гривні й кидають у безадресні скриньки чи кладуть макарони у спеціальні візочки в супермаркетах і не знають, чи отримають їх бійці. Вочевидь, на кожній вулиці, у кожній багатоповерхівці мешкають родичі тих, хто виконує обов’язок із захисту територіальної цілісності держави в зоні АТО. Нескладно переговорити з ними й дізнатися, чого хлопці найбільше потребують.
Так вчинили і ми у відділі соціально-правових питань «УК». Взяли невеличке шефство над бійцями однієї з військових частин, про яких писали. Зателефонували їм і запитали, чого бракує хлопцям у їхньому раціоні. Отримали досить оптимістичну відповідь. Мовляв, базових харчів на кшталт макаронів, тушонки, згущонки вдосталь. Хочеться шоколаду, печива, кави, а ще — приправ для супів-борщів. Страви вони готують самостійно. Тож без жодних труднощів час від часу збираємо смаколики і відправляємо хлопцям. Натомість отримуємо фотозвіти чи, скоріше, фотопривіти.