Стратегія розвитку Черкаської області на період 2021—2027 років як один із важливих чинників економічного розвитку регіону передбачає активізацію підприємництва. Його розглядають, з одного боку, як індикатор рівня господарської активності жителів області, а з другого, — як оцінку підприємницького клімату. У документі чітко простежується думка, що створення державою передумов для розвитку малого бізнесу, підприємництва, фермерських і кооперативних господарств має забезпечити додаткові робочі місця й поліпшити умови життя людей.

Для досягнення поставленої мети в області передбачили посилення потенціалу для розвитку суб’єктів підприємницької діяльності. Для цього проводять відповідні освітні заходи, створюють інструменти й механізми підтримки підприємницької діяльності (сюди належить розвиток інфраструктури підтримки бізнесу), стимулюють розвиток креативної економіки, забезпечують підтримку та розвиток виробництва нішевої продукції в сегменті малого і середнього агробізнесу.

Із 1 січня наступного року в Україні діятиме державна програма, яка перетворюватиме безробітних на підприємців. Механізми цієї програми було успішно апробовано в пілотному проєкті «Рука допомоги», який реалізувало Міністерство соціальної політики України у 2016—2019 роках.

П’ята стихія сім’ї Феофілових

Здобувши перемогу в конкурсі мікрогрантових проєктів, сім’я із Черкас Андрія й Вікторії Феофілових зі своєю «Майстернею крафтового хліба «Агроельф» наразила себе на неабиякі випробування. Однак довела, що таки вміє долати перешкоди, серед яких і брак досвіду. Тепер усі вагання позаду, їхню хлібну майстерню вже знають, вона здобуває дедалі більшу популярність завдяки високій якості та чудовим смаковим характеристикам продукції.

«Ідея пекти хліб виникла в чоловіка, — розповідає Вікторія. — Почали це робити під час локдауну. Та й досі печемо».

Андрій має відповідну освіту — він технолог громадського харчування. Рік чи два після закінчення навчального закладу працював кухарем. На той час його максимальна зарплата за цю роботу була лише кілька доларів. Тоді це був максимум для Черкас. Вирішив змінити галузь діяльності. Про першу професію довелося забути років на 20.

Ідею несподіваного продовження кухарської кар’єри підкинуло саме життя. У приватній школі, де навчається їхня дитина, була вакансія кухаря. Отож вирішив сезон попрацювати там. Потім удома, під час локдауну, спік хліб на заквасці. Прочитав, як це роблять фахівці. Перша випечена власноруч хлібина здалася дуже смачною. Хоч тепер підприємець розуміє всі її вади. Поступово йшов до вдосконалення та розширення власної справи.

Турбувало, що вартість хлібини була вищою за магазинну. Переломний момент настав торік улітку. Удвох зі знайомою Лесею Валяєвою якось напекли гору хліба. Весь реалізували.

Щоб додержувати технологічних вимог, Андрій часто встає о третій ранку. За рахунок витримування певного часу хліб набуває високих смакових якостей та поживних властивостей, тоді він набагато корисніший за швидкий дріжджовий. Тепер проводять експеримент: двом родинам безплатно дають хліб, а вони діляться своїми відчуттями, розповідають про стан здоров’я та вимірюють вагу й інші параметри тіла. До цього вони споживали тільки магазинний хліб. Суть експерименту в тому, щоб відчути різницю на власному здоров’ї. Принаймні Андрій на собі відчув благотворний вплив власної продукції — останнім часом відчутно пострункішав.

Незабаром придбали нове обладнання, зокрема тістоміс, бо стало фізично важко вручну місити тісто на 50 хлібин. Відремонтували шафу для хліба. Зрозуміли, що потрібна нова піч, холодильник. Аби придбати піч, узяли кредит. Хотіли від банку 180 тисяч гривень, проте дали там тільки 50. Однак якось викрутилися.

«Річ навіть не в кількості, — каже Андрій, — а в якості. Адже побутова духовка — це все на око. Навіть не знаєш достеменно, яка там температура. Професійна ж тримає задану температуру точно, має різні програми. І головне — хліб став ще смачнішим. Тут можна пекти за раз 20 хлібин. Мають значення й інші умови — де хліб розстоювати й зберігати».

Усього за рік спекли більш як тисячу хлібин. Іноді доводиться відмовлятися від замовлень, адже потужності й сили не безмежні. Нині шукають приміщення з відповідною електромережею та якісними параметрами водопостачання й водовідведення, де можна розмістити мініпекарню. У недалекому майбутньому планують дорости до пекарні-кав’ярні, де людина зможе не лише придбати хліб, а й випити кави зі свіжою булочкою.

Знавці кажуть, що випікання хліба — то справжня магія, яка поєднує кілька стихій. Сіль і борошно — земля. Закваска й вода — повітря. Піч, у якій печуть хліб, — вогонь. Не менш важливі золоті руки пекаря і п’ята стихія — його добре серце.

Смак літа й ранкової роси

У будинку Ярослава Стеценка в Сокирному на Черкащині пахне вишнями і м’ятою. З них сьогодні варитимуть варення. А сам будинок потопає у квітах які хвилями накочуються на ґанок, ніби запрошуючи пірнути в цей різнобарвний чарівний світ.

У кімнатах, де хазяйнує подружжя, — безліч порожніх баночок та сріблястих кришок до них. Пояснюють, що саме такий колір кришечки — це частина стилю. Бо наліпка чорного кольору, на думку підприємців, поєднується лише зі сріблястими кришками. Вигляд готового виробу не менш важливий, ніж смак, тому автори крафтової майстерні варення Your Jam приділяють дизайну й рекламі особливу увагу. Баночки теж використовують одного формату — високі та вузькі.

Родина намагається знайти нестандартні смаки. А від усім відомих бабусиних рецептів виробники потроху відходять. Часто визначальними стають цікава ідея, поєднання певних відтінків. Принципово не використовують хімічних консервантів. У зварених тут джемі й варенні мінімум цукру, що нині особливо цінують.

Ярослав розповів, як розпочалась історія проєкту: «Дуже люблю солодке — варення і джеми. Найулюбленіше — персикове варення. Шукати свою нішу на ринку стали давно. Дружина часто у процесі основної роботи стикається з різними бізнесменами, які зуміли втілити власну ідею і вивести її на високий рівень».

«Крім самої ідеї, — доповнює вона, — потрібні ще такі складові: стартовий капітал, команда, ресурси та обладнання. Коли почалася епідемія COVID-19, тема власного проєкту постала в повному обсязі».

Упевнена, що навіть втративши основну роботу, зможе працювати на фрилансі й паралельно допомагати втілювати проєкт. А в Ярослава у зв’язку з можливими проблемами на основній роботі не було впевненості у фінансовому добробуті. Тож постійно замислювався, як докорінно змінити ситуацію. Дружина зробила дослідження й зрозуміла, що люди охоче купують бакалію, джеми, варення. Хоч усі ці продукти традиційні, на них завжди є попит.

Ще і ще раз рахували кошти, які потрібно вкладати. Переконалися, що їхній стартовий капітал хоч і невеликий, але дає змогу розпочати власну справу. Уже тоді знали, що виготовити продукт — це тільки початок. Експерименти зі смаками допомогли знайти основу, над удосконаленням якої можна працювати далі.

Завдяки пробам і помилкам зрозуміли, що більшість відомих рецептів нецікаві. Весь час пробували, перевіряли смаки. Не раз у процесі добору відчували, що якогось складника забагато, а смак іншого фрукта чи ягоди зовсім зник. Аби бути ближчими до природних характеристик, кардинально зменшили кількість цукру. Намагаються позбутися традиційних обмежень, наприклад, що з ягодами поєднується лише солодке.

«Поступово змінюємо уявлення про смакові пріоритети, їхнє поєднання. Однак відчуваємо, що для цього треба більше часу, адже працюємо над цим лише у вихідні, робочий тиждень змушенні віддавати основній роботі, — розповів автор майстерні Your Jam. — Виявляється, що різні смаки, здавалося б, далекі один від одного, можна успішно поєднувати, просто треба розуміти, чого хочеш досягти, й не боятись експериментувати. Один з перших цікавих смаків відкрили, додавши до дині імбир. Цю партію варення розпробували знайомі, й вона найшвидше закінчилася. Потім було імбирне яблуко. Щось із продуктів купуємо на ринку, як апельсини чи херсонську диню, а вишні, полуниці, яблука, груші, сливи — це все продукти з місцевих садків, які охоче продають сусіди».

Для декого джем і варення — майже тотожні поняття, тільки не для Ярослава. Він може годинами розповідати про особливості їхнього приготування. А ще — конфітюру й желе з різних фруктів.

Зрозуміли, що їхній товар подобається покупцям, тому й стали шукати додаткове фінансування, залучати інвестиції. Самі для себе відкрили такі смаки: персик-яблуко, вишня-м’ята. Закупили нові баночки і планували виготовляти вишню-м’яту як джем. Та покупці підкинули цікаву ідею: спробували використовувати його як соус до м’яса. Тож самі зафіксували оригінальне поєднання, розповіли про це в соцмережах і так здобули ще більше замовників і шанувальників.

Уже знайшли рецепти, які родина вважає майже ідеальними, приміром полуниця з перцем чилі — їх виготовляють протягом кількох сезонів. А такі, як слива із прянощами, ніби самі просяться, щоб з ними ще експериментували. Частина рецептів уже стандартизована, а інші залишаються полем для майбутніх смакових досліджень.

Маленьке господарство вже має власну стратегію розвитку. У селі працюють з багатьма людьми, основний продаж здійснюють через інтернет. Найбільше продають 25 найменувань продуктів (усього ж їх близько 60). Орієнтуються на думку, що людей багато й кожному припаде до смаку щось окреме.

Насамкінець.  У Черкаському обласному центрі зайнятості повідомили, що з 1 січня наступного року в Україні діятиме державна програма, яка перетворюватиме безробітних на підприємців. Механізми цієї програми було успішно апробовано в пілотному проєкті «Рука допомоги», який реалізувало Міністерство соціальної політики України у 2016—2019 роках.

Безробітним буде запропоновано допомогу обсягом до 15 мінімальних зарплат (на початок 2022 року — 97 500 гривень) для оплати рахунків на придбання необхідного для заснування власної справи обладнання і матеріалів. Вагома перевага цього механізму в тому, що допомогу можна повертати за рахунок сплачених у процесі підприємницької діяльності податків і соціальних внесків. Тобто сума повернення зменшуватиметься з кожним податковим платежем. Якщо такий підприємець працевлаштує ще двох осіб за направленням центру зайнятості, повертати допомогу державі буде не потрібно.

Жорсткі умови карантину показали, що в будь-якій галузі можна зайнятися підприємництвом. Головне, не забувати, що прибуток дає тільки те, що подобається людям і корисне їм.