Георгій — Григорій
ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ПОСТАТІ. Його зоряний час припав на 20-ті роки. До 17 липня у Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал» спільно з московською галереєю ПРОУН представлено творчі здобутки Василя Єрмилова (1894 — 1968 рр.). На диво не пафосна, як для «Арсеналу», виставка налічує понад 200 творів живопису, графіки, візуальних об’єктів: від ескізу цигарок до дизайн-проектів і оформлення агіт-потягів. Зоряний час Єрмилова припав на 20-ті роки. Він став одним із провідних художників-конструктивістів та дизайнерів того часу, що визнано і західними фахівцями.
Художник народився і помер у Харкові, залишив місту значну культурну спадщину, яка майже не збереглася через лихоліття та нерозуміння владою її культурологічного значення: у 1949 році Єрмилова виключили на ціле десятиліття з Союзу художників за «космополітизм». У Харкові майстер викладав, приділяючи особливу увагу фаховому освоєнню ремесла. І нині рівень творчих вимог та освоєння професії в українських художніх вишах такий, що сюди їдуть учитися навіть з Німеччини.
Сам Єрмилов після Харкова навчався ще й у Москві. Там його творча практика формувалася під впливом французького кубізму та російського футуризму. Велике враження справили на художника орнамент та колористика українського вбрання, зокрема плахт. Вони теж представлені на виставці як запрошений знак творчого простору митця. Він вбачав у плахті прояв оптичного мистецтва і сам працював над ескізами оформлення тканин.
У 1962 році відбулася перша персональна виставка художника. Але в ній не були представлені його знакові роботи. Деякі навіть у час відлиги були занадто далекі від соцреалізму.
Через десятиліття розмальовані рельєфи митця демонструвалися в Лондоні. Там на аукціоні їх оцінили в сотні тисяч доларів. В Україні невизначні роботи Єрмилова теж з’являються на аукціонах. Але навіть за 5 тис. доларів «трафарет агітпоїзда» на нещодавніх мистецьких торгах в Києві не знайшов свого прихильника. Проте художник, чиє ім’я увійшло в естетику епохи, знайде поціновувача.
Єрмилов жив у матеріальній скруті, бо не продавав принципів і не підлаштовувався до панівної естетики. А на початку радянської доби, яка його згодом забракувала, він розробляв естетику виробничого та побутового простору та речей. І декларував: «Мій профіль — агіт-мистецтво». Єрмилов оформлював парткабінети, кімнати відпочинку в цехах… Він увійшов у мистецькі каталоги як представник пластичного геометризму. Митець намагався мінімальними засобами втілити максимальний ефект.
У 1922 році в Лейпцигу митець навіть отримав золоту медаль за свої графічні роботи. Він сформував свій графічний символ — бренд, який став знаком епохи. Художник залишився в європейському мистецтві як дизайнер — мінімаліст. Він вважав своєю основною роботою довоєнного періоду — архітектуру малих форм.
На виставці в «Арсеналі» зупиняє невелика картина «Війна». Вона намальована 22 червня 1941 року. В ній замирена зеленаво-сонячна аура Землі, роздерта чорно-кривавим колом лиха. Запам’ятовується незвичною технікою рельєф «Арлекін», кубізм картини «Дама з віялом» (1919), «хлібна» виразність еліпсів роботи «Булка» (Олія. 1914.) В експозиції представлені і цілком реалістичні графічні портрети сучасників.
Художник оформлював книжки, зокрема збірки свого друга поета Велімира Хлєбнікова, який за висловом одного з пізніших колег, прорвався від бренного життя в четвертий вимір, а в нашому вимірі залишився помирати в злиднях. Роботи для виставки від ескізів і фото до програмних творів надані, окрім українських музеїв та російської галереї, колекціонерами з Лондона, Москви, Ліхтенштейна. Значна частина експозиції була сформована завдяки колекції пана Григоришина, якому міністр культури України на відкритті вручив грамоту.
Здивувала неочікувана організація виставкового простору. Він звужений до коридору вигородками оливкового кольору і постає як шлях пізнання життя і творчості митця. 160-метрова «експозиційна оптика пролетарсько-аскетичного і разом з тим декоративного» коридору контрастує з величчю класицизму Арсеналу. Здається, сам простір мистецтва вбирає в себе всі «ізми» і залишає ще багато місця для майбутніх експериментів.
Виставку з «Арсеналу» планують показати у Москві в Пушкінському музеї та, якщо відгукнуться меценати, в Лондоні та Нью-Йорку.