Інвестиційний керуючий
фондів компанії з управління активами
«БонумГруп» (Київ)
Аудрюс МІЦЮКЯВІЧУС
Із першого жовтня в Україні набув чинності Закон «Про заходи для законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Пенсійний вік жінок поступово наближатиметься до 60 років. Для литовських жінок така «пенсійна планка» була впроваджена ще 19 років тому. Які особливості недержавної пенсійної системи Литви та перспективи України на пенсійній ниві — питання, з якого ми розпочали розмову з Аудрюсом Міцюкявічусом.
— У Литві з 2003 року для громадян діє накопичувальна пенсія другого рівня. Є дев’ять керуючих компаній, які мають ліцензії на управління пенсійними фондами другого і третього рівнів. Вони управляють 29 пенсійними фондами.
— Наскільки ймовірно підвищення пенсійного віку у вашій країні до 65 років, а пізніше — до 67-ми? Чи розуміє литовське населення демографічні труднощі і чи готове воно до підняття пенсійної планки?
— Тут не треба прораховувати ймовірність. З 1992 р. пенсійний вік для чоловіків — 62,5 року, для жінок — 60 років. З наступного року пенсійний вік для чоловіків і жінок — 65 років. Закон уже прийнято, й інших варіантів немає. Правда, підвищення пенсійного віку різко не відбудеться. Щороку поступово додаватимуть по кілька місяців (два для чоловіків і чотири для жінок), доки пенсійний вік сягне 65 років.
— В Україні в недержавні пенсійні фонди (НПФ) переважно інвестують підприємства, на другому місці перебувають фізособи, на третьому — фізособи-підприємці. А хто більше піклується про приватну пенсію у вас — люди середнього чи молодшого віку?
— У Литві кожен дбає про свою старість. Держава лише створює умови, але нічого не вирішує за людину. Це не її функція. Для підприємства це також не дуже важливо. Люди різного віку самі піклуються про майбутнє. Молодь, наприклад, цікавиться пенсійними фондами, що мають агресивні стратегії і вкладають кошти в такі інструменти, як акції. Старші люди надають перевагу фондам, що працюють з малоризикованими облігаціями. З віком люди приймають дедалі менше ризиків. Інформації щодо того, як поводитися і як правильно розпоряджатися своїми коштами, багато. Вона доступна. Тож громадяни розуміють користь і за ці роки стали грамотно підходити до своєї пенсії.
Ця жінка вже знає, куди інвестувати пенсійні кошти. Фото з сайту visualphotos.com
— Чи є учасниками будь-якого недержавного пенсійного фонду ви особисто і члени вашої сім’ї?
— Звичайно, я вкладник НПФ. Але я обрав ризиковий фонд. У 2008 році його дохідність різко впала, і моя майбутня пенсія непогано «прогоріла». Але сподіваюся, що до моїх 65 вона відновиться. Моя робота пов’язана з інвестиціями, і я гадаю, що зможу відновити дохідність різними способами.
— Що б ви порадили пересічним українцям під час вибору НПФ?
— Перша порада тим, кому вже 45 років: вам не потрібна пенсія другого рівня. Йдіть у третій. Тим, хто молодий і обрав більш ризиковий пенсійний фонд, раджу кожні десять років переводити накопичення у менш ризиковий. Завжди пам’ятайте про ризик, що супроводжує будь-які інвестиції. З іншого боку, ризик, що державна пенсія відносно зменшиться, теж існує (реально — з урахуванням індексу інфляції). Тож усе потрібно робити дуже відповідально.
— Яка дохідність литовських НПФ і за рахунок інвестування яких активів вона досягається?
— Якщо чесно, прибутковість невелика. Вона коливається у межах 5–10% річних залежно від стратегії інвестування. Але тут усе-таки не інвестиційний, а пенсійний фонд. Для нього все ніби гаразд. Треба сказати, що криза «допомогла». У Литві фонди можуть інвестувати не лише в цінні папери місцевих підприємств, а й у компанії всього світу.
— Очікується, що накопичувальний рівень недержавного пенсійного забезпечення в нашій країні запрацює у 2013 році і стати його учасниками зможуть люди, молодші за 35 років. А як відбувалося впровадження накопичувального рівня в Литві, які ваші уроки слід врахувати нашій країні?
— Про уроки коротко не розкажеш. За останні роки багато керуючих компаній зі всього світу те й робили, що «вчилися». Звичайно, у недержавних пенсійних фондів свій підхід до інвестицій. На мій погляд, слід затвердити законом, куди спрямовуватимуться акумульовані пенсійними фондами кошти. Якщо вони підуть на не досить глибокий український фондовий ринок, як він себе поведе? Що трапиться, якщо інші гравці з нього йтимуть і він обвалиться? Моя порада: визначитися, куди інвестуватимуть пенсійні кошти. Не думаю, що для цього вистачить лише українського фондового ринку. Пенсійні кошти — це «довгі» гроші, яким потрібна стабільність, а не швидкість зростання. Я би радив інвестувати у закордонні компанії, що котируються на біржах, в нерухомість. Так можна зменшити ризики країни в управлінні пенсійними коштами.
Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Аудрюс МІЦЮКЯВІЧУС. Народився у Каунасі (Литва). Закінчив відділення економіки Вільнюського університету в 1991 році. Громадянин Литви. Працює на фінансових ринках понад 12 років. У департаменті фіскальної політики Міністерства фінансів Литовської Республіки відповідав за макроекономічний секторний аналіз і надання рішень на розгляд уряду Литви. Входив до складу керуючої ради фондів найбільшої фінансово-інвестиційної компанії Балтії AB FMI Finasta, був членом правління UAB Raginenai (Литва). Нині член правління UAB Biok laboratorija (Литва). Із січня 2006 р. — інвестиційний керуючий фондів компанії з управління активами ( КУА) «Бонум Груп» (Київ).